переконливості, наче йому було відомо про фавнів значно більше, ніж Люсі.
— Хто тобі таке сказав? — здивувалась дівчинка.
— Це всі знають, — відповів Едмунд, — поспитай кого хочеш Але скільки можна стовбичити отут на снігу? Ходімо додому.
— Ходімо, — погодилась Люсі. — Едмунде, я так тішуся, що ти теж сюди потрапив. Тепер усі повірять в Нарнію, коли ми обоє тут побували. Це буде чудово!
Але Едмунд собі думав, що йому не буде так весело, як їй. Він був готовий визнати рацію Люсі перед Пітером і Сюзан, але відчував напевно, що ті підтримають фавнів та звірів. Сам же він радше схилявся на бік королеви. Хлопець не уявляв, що йому казати і як зберегти свою таємницю, коли всі знай говоритимуть про Нарнію.
Тим часом вони пройшли вже добрий шмат дороги і в одну мить замість гілок відчули на собі дотик хутра, а далі обоє вийшли зі шафи у порожню кімнату.
— Слухай, Едмунде, — сказала Люсі, глянувши на брата, — ти жахливо виглядаєш. Тобі погано?
— Ні, зо мною все гаразд, — відповів Едмунд, але це не була правда: почувався він справді дуже зле.
— Тоді ходімо пошукаємо всіх, — сказала Люсі. — Нам так багато треба їм розповісти! А які дивовижні пригоди нас чекають, коли ми разом там опинимось!
Розділ 5. Знову по цей бік дверей
Діти ще бавились у піжмурки, отож Едмунд та Люсі знайшли їх не одразу. Коли врешті всі зібралися у довгій залі, де ото стояли лицарські обладунки, Люсі випалила:
— Пітере! Сюзан! Це правда. Едмунд теж бачив. Через шафу справді можна потрапити і ту країну. Ми з Едмундом там були. Ми зустрілися у лісі. Г овори, Едмунде. Розкажи їм.
— У чому річ, Еде? — запитав Пітер.
Отут ми підійшли до одного із найприкріших моментів нашої історії. Едмунд і так почував себе не надто добре, а ще він сердився на Люсі, бо правда, як з'ясувалось, таки була на її боці. Якусь хвилю він іще вагався, що йому робити. Та коли ото Пітер поставив йому питання, Едмунд вибрав найгірше, що лиш можна було собі у цій ситуації уявити: вирішив заперечити все, що сказала Люсі.
— Розкажи нам, Еде, — попрохала Сюзан.
Зверхньо змірявши сестру, мовби він набагато старший від неї (а між ними був лише рік різниці), з коротким смішком, Едмунд недбало кинув:
— Ага, так, ми з Люсі бавились... вдавали, буцім уся ця історія про країну в шафі правда. Для сміху, звісно. А насправді там нічого немає.
Бідолашна Люсі зиркнула на Едмунда широко відкритими оченятами і вибігла геть з кімнати.
