Побачивши нас, він крикнув, і його голос
нагнав на нас такий жах, про який ми пам'ятає-
мо і нині, і ми кинулися геть, штовхаючи і топ-
чучи одне одного. Тієї ночі мешканці Джунглів
не лягли відпочивати всі вкупі, як було досі.
Кожне плем'я лягло окремо — свині зі свиньми і
олені з оленями, рогаті з рогатими, копитні з
копитними,— полягали і так, тремтячи, посну-
ли.
Тільки Першого з Тигрів не було з-поміж нас:
він усе ще ховався в болотах на півночі, а коли
до нього дійшла звістка про того, у печері, він
сказав: «Я піду і зламаю йому шию».
І він біг усю ніч, аж до печери, а дерева й лі-
ани на його шляху, пам'ятаючи наказ Тха, ни-
зько опускали своє віття і лишали мітки на його
жовтій шкурі, бо саме він убив бика. Ці мітки —
смуги й плями — понині носять його діти! Коли
тигр наблизився до печери, Безволосий Страх
тицьнув рукою на тигра і сказав: «Смугастий,
що приходить уночі».
І Перший із Тигрів злякався Безволосого і з
виттям утік у болота...
Тут Мауглі тихенько засміявся, зануривши
