чив свої смугасті боки, згадав, як його прозвав
Безволосий, і оскаженів. Цілий рік він сидів у
болотах, не втрачаючи надії, що Тха дотримає
свою обіцянку.
І однієї темної ночі, коли вечірня зоря зійшла
над Джунглями, тигр відчув: пора! Він подався
до печери Безволосого. І все сталося так, як і
обіцяв Тха,— Безволосий упав перед ним ниць,
а Перший із Тигрів кинувся на нього і зламав
йому хребет, він-бо гадав, що в Джунглях він
один і що він нарешті вбив Страх. А коли обню-
хував свою здобич, почув голос Першого із
Слонів, що повертався з північних лісів.
Грім прокотився над висохлими пагорбами, та
дощу не приніс, лише зірниця блиснула за
далекими горами.
А Хатхі розповідав далі:
— Оцей голос він і почув, і голос сказав йому:
«Оце таке твоє милосердя?»
91
Перший із Тигрів облизнувся і відповів:
«Чи й не біда! Я вбив Страх».
А Тха сказав:
«О сліпий і нерозумний! Ти розв'язав ноги
Смерті, і вона відтепер ходитиме за тобою нази-
рці, поки ти не вмреш. Ти навчив Людину
