Одне слово, дрібних неприємностей, як ви знаєте по собі, у житті завжди вистачає...
У таких випадках і приходив на допомогу Петько Психолог із своїм прокатним котом. За двадцять копійок на годину він давав потерпілому Рекса, на якого той і списував свої провини.
Як ви зрозуміли, Олег теж вирішив удатися до послуг прокатного кота — списати на нього розбите дзеркало й потрощений посуд. Отож довелося працювати...
Коли він заніс у двір останню пару цеглин, гордо оглянув свою роботу, утер з обличчя рясний піт і присів на лавочку коло воріт, на вулиці з'явився Петько Психолог з Рексом на ланцюгу. Та коли він наблизився до Олега і глянув через паркан на старанно складену купу цегли у дворі однієї з майбутніх дач, очі в нього полізли на лоба і він почав ротом хапати повітря, мов риба на суходолі.
— Що ти накоїв?! — заревів Петько не своїм голосом.
Олег злякано підскочив і витріщився на Петька, нічого не розуміючи. Не встиг він спитати, що ж саме він учинив, як раптом з іншого боку вулички почув ті ж самі слова, але у більш розпачливому виконанні.
— Ти що ж це наробив, халамиднику?!
Олег обернувся і побачив, що на пополотнілого Петька Психолога, котрий просто вріс у землю, насувається могутня постать дядька дачника.
І тут Олег усе зрозумів!
Виявляється, він так поспішав, що перетягав цеглу не в той двір, куди треба було, а на сусідню дачу...
Що станеться далі — він не став чекати: і так можна здогадатися, хоч уявити важко... Олег спритно вихопив із рук ошелешеного Петька ланцюжок з Рексом і щодуху помчав з рятівним прокатним котом додому — тільки вітер засвистів у вухах!
Та вдома на нього чекала нова несподіванка.
Тільки-но Олег підбіг до своєї дачі, тягнучи за собою Рекса, який хоч і мовчки, але досить енергійно опирався, як почув розпачливі схлипи сестри.
Він заскочив до хатинки і побачив Лізу у сльозах. Вона сиділа на ліжку, закривши обличчя долонями, і голосно ридала.
— Лізонько, манюнько моя! — обняв її за худенькі плечики переляканий брат. — Що сталося?!
— Максик... — ледь вимовила Лізка, розтуляючи заплакане личко. — Максик... — І знову заревла ще голосніше.
— Та кажи вже — що з ним?! — вигукнув Олег, коли зрозумів, що з сестрою нічого страшного не сталося.
