— Уже балакав, — махнув рукою Петько. — Батько весь час обіцяє кинути, а потім знов починає... Ну що, берете мене до своєї компанії? Я таке знаю про Ізольду, таке-е!
— Без тебе знають, — стріпнув крилами Креня.
— Може, й знають, та не все, — заперечив Петько. — От, скажімо, про банки: що там у неї?
— Гроші, — кинув зневажливо Креня.
— А синуля її чим займається?
— Дурить людей!
— А от і не тільки! — зрадів Петько. — Він постачає матусі яйця — сотнями!
— Ну то й що? — не зрозумів Креня.
— Ага, я ж казав, — не знаєте! — переможно усміхнувся Петько Психолог. — А я все вистежив, поки тинявся без діла. Так-от, щоб знали: ніякі в неї не свіжі яйця, а звичайні магазинні. У неї весь холодильник ними забитий: Бобчик привозить, коли по квіти приїздить. Ночами вона змиває з них нашатирем штампи, підігріває трохи, а тоді продає, як щойно знесені, тепленькі, уп'ятеро дорожче! А назбирає пачку грошей — і в банку!
— Про банки ми вже чули, — перебив Креня. — А таке ти бачив?— Птах видобув з-під крила пом'ятий папірець і поклав його перед Петьком.
Друзі схилилися над папірцем, і Олег вголос прочитав... заповіт Ізольди!
— Звідки це? — здивувався Олег.
— Я роздобув! — гордо повідомив Креня.
— Стривайте, — раптом перервав розмову Мінімакс, який досі мовчав і про щось зосереджено думав. — Здається, я зрозумів, як потрапив до вас!
Всі обернулися до нього.
— Мабуть, яйце, в яке перетворився мій попередник, потрапило разом з іншими яйцями до Ізольди, а вона й продала його вам!
— Точно! — підскочив Олег, та враз спохопився: — Але ж на шкаралупі зоставався штамп. Чому вона його не змила?
— Дивак, — усміхнувся Мінімакс, — ти ж бачив, що штамп не змився навіть в окропі! Мабуть, Ізольда подумала, що ви не помітите, — от і підсунула вам яєчко із штампом! Не пропадати ж добру.
Олегові стало трохи прикро, що його так ошукали. Але ж завдяки цьому випадку вони зустрілися з Мінімаксом! Заради цього можна знехтувати образою.
