Ворожі дії. Від початку червня ворог знову завів гарнізони. Всі підлісні села обсаджені силою від 20- 300 чол. Лише деяки села, дальші від лісу, вільні від гарнізонів, але в них діють сусідні гарнізони. Робо^ та гарнізонів - головно засідки довкруги сіл, по всіх стежках, переходах у збіжжі та тероризовання насе^ лення. Велику увагу звернули на здачу молока. Звичайно масло (останньо тільки топлене) і селяни ніколи не можуть здати свойого контингенту.
Цілий червень большевики нічого не говорили про збіжовий контингент. Лише говорили про жнива (припускаю, що це тому, щоб мовчанкою в цій справі приспати чуйність населення у цій справі). Останньо інформували мене що в с. Чолгани (р-н Болехів) видали зарядження звозити збіжжа до десятників, де будуть разом молотити, - це, очевидно, на те, щоб скорше ожебрачити нашого селянина.
До облав на ліси большевики кинули окремі частини (головно на Чорний і Волехівський ліси), які від 10.УІ постійно сидять в лісі і пенетрують (Тобто прочісують. - Ю.Ш.) його. Чисельний стан, що були в Волохівському лісі (про Ч.Л. відомостей не маю), значно зменшився, головно через те, стрільці, які раз відіб’ются, опісля не можуть долучитися до вд, бо вд постійно є гнаний. В половині червня перейшла через безлісні села і поля окрема ворожа кінна група. Вона прийшла з-за Станиславівщини і, мабуть, подалася за Дністер. Також ті частини, що постійно діють по лісах, мають у себе малі кінні частини. Ці большевики так спритно оперують, що годі повести про них будь- яку розвідку: села про ці частини нічого не знають. Ситуація для вд зараз дуже погана. Крім цього що вони є постійно гнані, бракує харчів, і то дуже. Мені видается, що в такому стані вд - не можна буде довго втримати, і тому буду домагатися якогось рішення про їхню долю. Незалежно від того я дав дозвіл вд
Летуни і Рисі відійти в дальший рейд. Боюся тільки, щоби ці вд ще скорше не були розбиті, хоч і сам рейд може бути справою проблематичною.
Передаємо відпис другої записки від д. Д. До д. Р. з пропущенням деяких конспіративних і неістотних справ.
Большевики знову понасаджували по селах гарнізони: Ліси Чорний і Болохівський заблоковані. Вдень і вночі волочиться голота по лісі і нишпорить. Шукають по дворах за бункрами і переходять корчігущав- ники.
Там, де немає лісу, виходять гарнізони на засідки. На всипаних стежках пересиджують на засідці по 2-3 дні. Крім цього, кавалерія переїжджає по полі і шукає по житах за повстанцями. По селах спокій. Час від часу по житах проходять большевики густою розстріль- ною. Ані облав, ані провірок не роблять, хіба на провокацію. Пильно слідкують за людьми і пастухами, які йдуть в поле, чи не несуть повстанцям їсти. Мариво шміраків переслідує нас тепер на кожному кроці. Большевики розлізлися по терені як воші, і шукають. На місце фронтових частин, які кватирували по р- нах, заїхали внутрішні війська. До населення ставляться дуже коректно, жаліють населення. Кажуть, “ви бідні, голодні”, “вас об’їли бандерівці”, “але тямте, що те все через бандерівців”, “не було б їх, ми не кватирували б по селах, не палили б, не стріляли б і т.п.”, допоможіть нам виловити рештки, і все в порядку”. До с. Болохів (р-н Долина) приїхав якийсь “пан”, який каже, що він представник з Києва і “заливає” людям такої пропаганди. У терені безнастанний рух вдень й вночі. Взялися на новий трюк. Судять прилюдно на 10-15 років каторжних робіт тих начальників гарнізонів, які по-нелюдськи відносилися до населення (напр., с. Верхня, Войнилівського р-ну).
В заміну такого начальника присилають “доброго”, який каже, що любить бандерівців, навіть хоче стрінутися з ними, не робить облав. Народ, одначе, загартований, не вірить голоті. На кожному кроці бачить підлий підступ і держиться подалі. У найгіршій ситуації перебувають зараз наші вд-и. Зайти по харчі в село не можуть, а теренові провідники сплять сном блаженим і не допомагають харчами. Фін- госп. реф. може, тепер, по-мойому, дуже добре працювати, тому, що нажим на селах майже ніякий.
Ситуація в Чорному Лісі дуже погана. Большевики перейшли майже кожний корчик. Вд-и були змушені розчленуватися
