може дуже допомогти у кар’єрі. — Він що, грип, щоб його підчіпати, — обурено зауважила — Маринка, яка й сама трохи нерівно дихала на Олега Олеговича. — Зоряночко, це ж не чесно робити кар’єру, використовуючи приватні знайомства або особисті зв’язки. Треба своїм розумом досягати вершин. Ми ж тільки що про це говорили, — докинула Таня. Тепер уже Зоряна знизувала плечима: — Ти точно дурненька. Ну яка ж дівчина у наш час не використовує чоловіків для своїх цілей? На те вони і чоловіки, щоб мудра жінка за їхнім коштом досягала своєї мети. Але Таня заперечно похитала головою. — Ні, Зорянко, тут я цілком згідна з Маринкою. Не повинно так бути. Особливо щодо Олега Олеговича. — А що, Олег Олегович особливий чи що? — розсміялася Зорянка. — Ну, він такий… — тут Таня осіклася, боячись видати себе, що закохана в Олега Олеговича. — Невже у тебе до нього особливий інтерес? — Зоряна уважно подивилася на приятельку. — Ти часом не закохалася у нього? — Ні! Що ти! — Таня замахала руками, але подумки сама собі сказала: боюся, що я в нього втріскалася по самісінькі вуха. — І не думай, подруго! Він не для таких, як ми, дарма що неодружений. Ні разу я не бачила, щоб він загравав з якоюсь дівчиною. Постійно зайнятий, такий важний. Якось Маринка спробувала його запросити на вихідні покататися на лижах, а він відмовився, сказавши, що їде до своїх батьків за кордон. Він постійно користується цією відмовкою. Може правда, а може, просто не хоче ні ж ким зустрічатися. Цікаво чому? Не голубий наче б то… Але спробувати завжди можна, — Зоряна хитро підморгнула Тетянці. — Можна, — засміялася Таня. — Учора секретарка шефа по секрету розповіла, що фірма запросила виступити на бал Віталіка Козловського. Тобі подобається Віталік? — по- змовницьки зашепотіла Люся до Тані. — Дуже подобається, — зітхнула Таня, — але без гарної сукні навіть і думати не треба йти. Який чоловік мене помітить, якщо не буде гарної сукні? — Так, без сукні ти ніхто… — наче вирок промовила Ніна, — але при бажанні завжди можна знайти якийсь вихід. — І який?.. — щиро поцікавилася Таня. Дівчата на якусь мить замовкли. А потім Ніна, яка за всю розмову так і не відірвала очей від свого комп’ютера, повернулася до Тані й сказала: — Не сумуй, Тетянко. Знаєш, у мене є хороша знайома. Вона гарна кравчиня. Я сама іноді користуюся її послугами. Я попрошу її, і вона зробить тобі сукню, незгіршу від дизайнерських. Завтра… Ні, сьогодні я їй подзвоню, якщо вона вільна, тоді візьме твоє замовлення. Від несподіваної перспективи таки потрапити на бал у Тані загорілися очі: — Спасибі тобі, Ніночко. Але ж скільки це може коштувати? — Не хвилюйся. У свій час я знайшла для неї кілька дорогих клієнтів, то тепер вона зробить тобі це із знижкою. — Ніно, ти супер! — щиро вигукнула Люся, яка завжди всім співчувала, і дуже раділа, коли чиїсь проблеми вдавалося успішно вирішувати… notes
Примечания
1
І приємної подорожі (фран.)
