починати.
Проте Річардс і далі сидів, неквапливо, нахабно розглядаючи її тіло.
По хвилі вона зашарілася.
— Ваш час минає, Бене. Краще б ви…
— Чому,— спитав він,— вам усім здається, що людина з Південного району — це обов’язково похітливий недоумок?
Вона геть спантеличилася.
— Я… Я ніколи…
— Авжеж, ніколи… — Він усміхнувся і взяв олівця. — Господи, які ж ви тупаки.
Річардс нахилився над тестами, а вона все силкувалася підшукати якусь відповідь на його вибух чи бодай збагнути причину. Мабуть, вона й справді нічого не второпала.
У першому тесті пропонувалося позначити слово, яким можна заповнити пропуск.
«1. Один (одна, одне) …. весни не робить.
а) думка; б) пиво; в) ластівка; г) злочин; д) жодне слово не підходить».
Річардс писав швидко, рідко зупиняючись, щоб обміркувати відповідь чи ще раз повернутися до неї. Далі йшли вправи на словниковий запас, потім на добір слів, протилежних за значенням. Він закінчив на п’ятнадцять хвилин раніше, проте Рінда не дозволила здати роботу — на цей тест відводилась година, і треба було чекати, поки вона мине. Отож Річардс, відкинувшись на спинку стільця, безцеремонно розглядав майже голе тіло дівчини. Він бачив, що вона воліла б мати на собі халат, і був задоволений з того.
Коли година минула, дівчина дала йому наступний тест. На першій сторінці був зображений карбюратор. А під ним написано:
«Цю річ слід поставити в … .
а) газонокосарку; б) телевізор; в) гамак; г) автомобіль; д) не підходить нікуди».
Третій тест стосувався математичних здібностей. Річардс не дуже тямився на цифрах і, відчувши, що не вкладається в час, став потроху пітніти. І все ж він майже упорався з усіма завданнями. Не вдалося докінчити лише останнього. Рінда Ворд не втрималась і, забираючи в нього брошуру з тестами, всміхнулася ширше, ніж доти.
— З цим ви трохи зашилися, Бене.
— Зате там усе правильно,— сказав Річардс, відповідаючи усмішкою на усмішку. Потім нахилився й легенько поплескав дівчину по крижах. — А тепер прийми душ, рибонько. Ти добряче потрудилась.
Її обличчя спалахнуло від люті.