добре це сказав.
— Але я зовсім не вважаю, що ви бридкі, - мовила Люсі, піднімаючи голос, щоби бути почутою. — Я вважаю, що ви виглядаєте дуже гарно.
— Слухайте, що вона каже, слухайте, що вона каже, — закричали Одноноги. — Добре говориш, дівчинко. Ми дуже добре виглядаємо. Ти не знайдеш гарніших за нас. — У їхньому голосі не було ані крихти здивування і нічого не вказувало на те, щоб вони помітили, як раптово змінили думку.
— Вона каже, — повідомив шеф Одноногів, — що ми виглядали дуже гарно, поки нас не спотворили.
— Правду кажеш, шефе, правду кажеш! — заспівали хором інші. — Так вона і сказала. Ми самі чули.
— Я не казала цього! — закричала Люсі. — Я сказала, що ви зараз дуже гарні.
— Так вона сказала, так вона сказала, — притакнув шеф. — Вона сказала, що ми були дуже гарні.
— Слухайте шефа і ту малявку, слухайте їх! — заспівав хор. — Оце пара. Вони завжди мають рацію. Краще сформулювати просто неможливо.
— Але ж кожен із нас говорить протилежні речі! — закричала Люсі, тупнувши від злості ногою.
— Так, так! — закричали Одноноги.
— Немає нічого кращого, ніж речі протилежні. Говоріть так, говоріть так разом!
— З вами насправді можна збожеволіти, — сказала Люсі і здалась. Але Одноноги справляли враження цілком задоволених істот і нарешті вона зрозуміла, що загалом вона досягла успіху.
Цього дня, поки всі не вклалися спати, сталося дещо, що змусило Одноногів ще більше полюбити свої теперішні форми. Каспіян та інші нарнійці повернулися на узбережжя, аби повідомити про все Рина й решту команди. А Одноноги супроводжували їх, стрибаючи та падаючи на землю, наче футбольні м’ячі, і водночас безперестанку й голосно погоджуючись одне з одним, аж Юстас не витримав:
— Краще б уже Чаклун перетворив їх не на невидимих, а на нечутних.
Потім він пошкодував, що сказав це, бо мусив довго пояснювати Одноногам, що нечутна істота — це істота, яку не чути, і хоч це коштувало йому значних зусиль, він не був до кінця переконаний, чи насправді вони зрозуміли, що він мав на увазі, а вже особливо його збентежило, коли вони нарешті сказали:
— Ех. Він не здатен усе так чітко викласти, як шеф. Але ти навчишся, юначе! Послухай його уважно. Він тобі покаже, як треба говорити. Для тебе він мусить бути зразком промовця!
Коли вони дійшли до затоки, Рипічипові прийшла в голову геніальна ідея. Він спустив на воду свій шкіряний каяк і дав невеличкий урок веслування, чим Одноноги страшенно зацікавились. Потім він підвівся у своєму човнику і стоячи промовляв:
— Чесні та розумні Одноноги! Вам не потрібні ніякі човни. Кожен з вас має стопу, яка пречудово замінить човен. Треба просто легенько стрибнути у воду, і ви побачите, що буде.
