“інтернет- митці” вставляли гамузом всіх тих, хто, на їхню думку, підпадав під визначення “малоросійський літератор”. Проте, безпосередній вміст листа потішив мене ще більше. Наводжу його без купюр, бо, сподіваюся, на обкладинці цього видання стоїть позначка 21+, що означає – читання цієї книжки неповнолітнім, а також тим, кому не виповнився 21 рік заборонено. Так от:
Отвіт малоросійських митців та філософів самозванцю та Московщини лихої запроданцю Олесю Бузині.
Ти, Бузина хрінов, орди Московської холуй та запроданець, самого Путіна прокладка обісрана. Який ти в чорта дворянин, малорос та білогвардієць, коли сам себе пальцем в жопу виїбати не мощеш. Путін та Гундяев ви- сирають, а ти та твої прихильники пожирають. Не будеш ти, скурвий сину, синів українських під собою мати, бо азійської твоєї орди ми не боїмося, вдень і вночі будемо чортом тебе лисим називати, распройоб тебе в рот! Московський ти підар, кацапський, анус, великодержавний козолуп, кремлівська блядь, бульварний онаніст, Великої, Малої та Білої Русі сука продажна, і всього Руськаго міра лисий задрот і блазень, самого Дєніна венеричний онук і нашого хуя крюк. КДБістська ти морда, “ЗоСБешна срака, усіх табачників і українофобів підстилка вонюча, донецьких злодіїв скажений собака, пляшку безалкогольної “Балтики” тобі в дупу. Отак малоросійські митці тобі відказали, плюгав- че, Не дамо тобі, педофілу гнойному розказнями своїми брехливими молоду Україну спокушати, хуєм своїм недоміряним, до молодої дівиці не лізь! На морду тобі, ху- єсосу, кінчаємо, бо числа не знаємо, а календарів на тім світі нема. І ‘од у її низі, а день такий як і у нас. В аду тобі горіти, за твої писання. Поділуй нас у сраку, довбойоб. Підписи:
Григорій Єковорода <Микола Поголь <М арае *Шевгенко *3ван Котляревський Петро Пулак -Лртемовський Феофан Прокопаєш Пантелеймон Куліш <Микола Фрагоманов
Па усі ті, кого ти у своїх опусах гівном обливаєш. Ви знаєте, як прочитав я те, аж моторошно стало! Ну, думаю, Бузина, що ж ти такого там понаписував у своїх книжках, що покійники тобі з того свічу листи шлють. Гоголівщина, та й годі! Хоча чого в тому Інтер- неті не придумають! Мерщій побіг на Петрівку і усього Бузину гамузом закупив. Читав “запоєм”. Але нічого окрім відчуття, як кажуть малороси, “мєрзості”, ця, з дозволу мовити “література”, у мене не викликала. І це при тому, що я не належу до так званих “свідомітів- бандерівців”, з чиїм засиллям нас майже не на кожній сторінці закликає боротися автор, а був таким само нейтральним киянином, що прагне гідного життя поза зоною “Руськаго міра”, а радше в Європі, як і більшість тих мільйонів моїх однодумців, що у листопаді 2004 вийшли на Майдани у всій країні. Проте, після оцих “бузинових” книжок, чесно скажу, я конкретно так “радикалізувався”, і вискочила з-під мого пера майже гоголівська повість, теж достоту “радикальна”, в дусі вищенаведеного “листа з того світу”, бо “класики надихнули!”
