заплавні луки, вкриті прегарними темно-ліловими анемонами, а в ясні літні дні на далекому обрії проступав чіткий виднокруг Карібського моря, по якому пливли трансатлантичні туристські лайнери, що виходили з Картахени. Того ж таки вечора Байярдо Сан Роман подався до клубу і підсів зіграти партію в доміно за столик вдівця де Ксіуса.
Шановний, — звернувся він до старого, — я купую у вас будинок.
Мій будинок не продається, — відповів удівець.
Я куплю його з усім, що в ньому є.
Удівець де Кс'ус, дотримуючись по-старомодному вишуканої ґречності, пояснив Байярдо Сан Романові, що всі речі в домі належали його дружині, що вона збирала їх ціле своє життя, яке було нелегким, і для нього вони наче частка дорогої небіжчиці. «Він говорив переконливо й щиро, — розповів мені доктор Д'он'с'о Іґуаран, який тод' грав з ними. — Я не мав сумніву, що він скоріше помре, аніж продасть будинок, у якому був щасливим понад тридцять років». Байярдо Сан Роман теж збагнув аргументи вдівця.
Я розумію вас, — мовив він. — То продайте мені порожній будинок.
Звичайно, вдівець відхилив і цю пропозицію і твердо стояв на своєму до самого кінця партії. Та через три дні, відповідно підготувавшись, Байярдо Сан Роман знову підсів до їхнього столика.
Шановний, — почав він знову, — скільки коштує ваш будинок?
Йому немає ціни.
Назвіть яку-небудь.
Пробачте мені, Байярдо, — сказав удівець, — але ви, молод, не розумієте повелінь серця.
Байярдо Сан Роман не став замислюватись над його словами.
Скажімо, п'ять тисяч песо, — запропонував він.
Ви граєте чесно, — відповів уд'вець з гідністю, але в голосі його бриніла тривога. — Мій будинок не вартий таких грошей.
Десять тисяч, — сказав йому Байярдо Сан Роман. — Готівкою і банкноти тут-таки на стіл.
Уд'вець подивився на нього очима, повними сліз. «Він плакав од люті, — розповідав мені доктор Д'он'с'о Іґуаран, який був не тільки лікар, а й дуже освічена людина. —Уяви собі: така купа грошей, тільки простягни руку й бери, але ти мусиш казати ні лише тому, що вродився сентиментальним. Уд'вець де Кс'ус не спромігся подати голос, але рішуче похитав головою.
У такому разі зробіть мені останню ласку, — сказав Байярдо Сан Роман. — Зачекайте тут п'ять хвилин, поки я повернуся.
За п'ять хвилин він і справд повернувся до клубу, несучи оздоблені срібними бляшками сакви, і виклав на стіл десять пак банкнотів, по тисячі песо в кожній, ще перетягнутих фірмовими паперовими смужками державного банку. Через два місяці по тому вдівець де Кс'ус помер. «Ця пригода доконала його, — розповідав доктор Д'он'с'о Іґуаран. — Здоров'я в нього було
