Коли Дамасо повернувся до кімнати, вона зацікавлено розглядала кулі.
До чого воно? — тільки й запитала Ана.
Він знизав плечима.
Щоб грати в більярд.
Дамасо знову зав'язав вузлик і заховав у скриню разом із саморобною відмичкою, ліхтариком та ножем. Ана не роздягаючись лягла обличчям до стіни. Дамасо лише скинув штани, простягся на ліжку і в темряві запалив цигарку. Він прислухався до примарних шерехів світанку, який ховав його сліди. Відчувши, що жінка не спить, запитав:
Про що ти думаєш?
Ні про що, — відказала вона.
її низький голос від злості здавався ще грубішим. Дамасо глибоко затягнувся цигаркою і пригасив недокурок об долівку.
Більше нічого й не було, — зітхнув він. —Я крутився там майже годину.
Вони могли застрелити тебе.
Дамасо здригнувся.
Хай йому чорт! — тільки й сказав він, нервово барабанячи кісточками пальців по бильцю ліжка. Потім намацав на долівці цигарки й коробку сірників.
Баран упертий, — почала Ана. — Міг би згадати, що я тут хвилююсь, не сплю, думаю, що тебе вже несуть мертвого, щоразу, як чую гомін на вулиці. І все через якісь три більярдні кулі.
В шухляді було тільки двадцять п'ять сентаво.
То не треба було нічого брати.
Найважче було зайти туди, — сказав Дамасо. — Не міг же я вертатися з порожніми руками.
Треба було взяти щось інше.
Нічого іншого не було.
В більярдній не може нічого не бути.
Так тільки здається, — мовив Дамасо. — А як почнеш приглядатися та нишпорити по кутках, то бачиш, що нічого путнього там нема.
Дамасо уявив, як вона вдивляється в темряву, намагаючись пригадати якусь цінну річ у більярдній.
Може, й так, — згодилась вона нарешті.
