Ті, що співають у терні

 

 

 

Ніхто не здивувався новині й ніхто й не думав заперечувати. Єдиним, що справді ошелешило всіх Клірі, було вперте небажання Меґі написати єпископу Ральфу про майбутнє заміжжя, її майже істеричне заперечення пропозиції Боба запросити єпископа Ральфа до Дрогеди й влаштувати вінчання у великому будинку. — Ні, ні, ні! — кричала вона їм усім. Кричала Меґі, яка жодного разу в житті не підвищила голосу. Ображена тим, що він більше до них не приїздив, вона вперто повторювала, що її заміжжя — то її особиста справа, і якщо єпископу Ральфу забракло пристойності навідуватися на Дрогеду просто так, вона не нав’язуватиме йому обов’язок, від якого він не зможе відмовитися. Тому Фіона пообіцяла нічого не розповідати священику у своїх листах; здавалося, що їй до цього байдуже, як байдуже до вибору, який зробила Меґі. Ведення бухгалтерії такої великої ферми, як Дрогеда, — ото серйозна робота, що займає багато часу. Фіонині записи могли б послужити історику зразком бездоганного опису життя тваринницької ферми, бо ці описи складалися не лише з цифр та гросбухів. Кожне переміщення кожної великої отари овець описувалося найдокладнішим чином; це стосувалося і щоденних змін погоди та пір року, ретельно записувалося навіть те, що місіс Сміт подавала до столу. Запис у журналі обліку від неділі, 22 липня 1934 року повідомляв: «Небо чисте, безхмарне, температура на світанку 34°. Ранкової молитви не було. Боб вдома, Джек — на Муррімбі з двома скотарями, Г’юї — на Західній греблі з одним скотарем; Пивна Діжка переганяє трирічних кастрованих баранів із Баджіна до Віннемурри. О 3-й температура висока, аж 85°. Барометр стабільний, тиск 30,6 дюйма. Вітер західний. Меню на обід: солонина, варена картопля, морква та капуста, на десерт — пудинг з ізюмом. Меґан Клірі має одружитися з паном Люком О’Нілом, скотарем, у суботу, 25 серпня в церкві Святого Хреста міста Джилленбоун. Запис зроблений о 9-й вечора, температура 45°, місяць — в останній чверті.» 11

 

 

Люк купив Меґі діамантову обручку, скромну, але красиву, з двома діамантами у чверть карата в оправі з двох платинових сердечок. Вінчання мало відбутися о дванадцятій дня, в суботу, двадцять п’ятого серпня, в церкві Святого Хреста. Після вінчання планували обід у родинному колі в готелі «Імперіал», куди, природно, запросили також місіс Сміт, Мінні та Кет, але Джимс та Петсі залишилися у Сіднеї — Меґі твердо заявила, що не бачить необхідності в тому, щоб привозити хлопчаків за шістсот миль на церемонію, сенсу якої вони ще не розуміють. Вона отримала від них вітальні листи; від Джимса — розлогий і по-дитячому незв’язний, а лист від Петсі містив лише три слова: «Бажаю багацько щастя». Ясна річ, вони знали Люка, бо їздили з ним на пасовиська під час своїх канікул. Місіс Сміт була засмучена твердим рішенням Меґі зробити шлюбну церемонію скромною; вона сподівалася, що єдина дівчина Дрогеди вийде заміж під майоріння прапорів та грім оркестру, і святкування цієї визначної події розтягнеться на кілька днів. Але Меґі рішуче повстала проти метушні й навіть відмовилася вдягнути весільне вбрання, хотіла побратися у щоденному платті та звичайному капелюшку з подорожнього одягу. — Кохана, я придумав, куди повезти тебе на наш медовий місяць, — сказав Люк, сідаючи поруч із нею у крісло в неділю, коли вони здійснили необхідні для вінчання приготування. — Куди ж? — На північ Квінсленду. Поки ти ходила до кравчині, я поговорив тут із хлопцями в барі «Імперіал», і вони сказали, що в тих краях можна заробити купу грошей, якщо чоловік дужий і не боїться важкої праці. — Але ж, Люку, ти вже маєш добру роботу тут! — Не годиться чоловіку сидіти на шиї у родичів своєї дружини. Я хочу заробити грошей і купити нам господарство в західному Квінсленді, й збираюся зробити це до того, як стану застарий, щоб впоратися з такою справою. Під час такої Депресії чоловіку без освіти важко знайти високооплачувану роботу, але у північному Квінсленді бракує чоловіків, а платять там вдесятеро більше, аніж я заробляю на Дрогеді. — За що ж там так добре платять? — За рубання цукрової тростини. — Рубання цукрової тростини? Та це ж робота