Дрогеда мала радіоприймач. Нарешті прогрес дійшов і до Джилленбоуна у вигляді радіостанції Австралійської радіомовної комісії, і нарешті — нарешті! — у танців та вечірок з’явився гідний конкурент на ниві розваг. Саме радіо являло собою досить неоковирний об’єкт у горіховому корпусі, що стояв на маленькому вишуканому комоді у вітальні, а його елемент живлення у вигляді автомобільного акумулятора лежав у самому комоді. Щоранку місіс Сміт, Фіона або Меґі вмикали його послухати новини Джилленбоунського району та прогноз погоди, а щовечора Фіона та Меґі слухали загальнонаціональні новини. Як це дивно — отак раптово сполучитися із зовнішнім світом, слухати про повені, пожежі, дощі в кожній частині країни, про тривожну ситуацію в Європі, про австралійську політику, і не залежати від милості Блуї Вільямса та його спізнілих газет. Коли першого вересня у випуску загальнонаціональних новин повідомили, що Гітлер напав на Польщу, вдома були лише Меґі та Фіона, і цю новину почули тільки вони. І не звернули на неї ані найменшої уваги. Адже про можливу війну говорили багато місяців поспіль, до того ж Європа була бозна-де. Вона не мала жодного стосунку до Дрогеди, котра, як відомо, була центром всесвіту. Але в неділю, третього вересня всі чоловіки зібралися з пасовиськ, щоб відвідати службу отця Ветті Томаса. Чоловіки цікавилися становищем у Європі. Ані Фіона, ані Меґі не здогадалися розповісти їм новину, яку почули у п’ятницю, а отець Ветті після служби поспішив до ферми Нарренганґ. Як завжди того вечора радіо ввімкнули, щоб послухати загальнонаціональні новини. Та замість хрусткого оксфордського акценту диктора почулася простолюдна, безпомилково австралійська вимова прем’єр-міністра Роберта Гордона Мензіса: «Шановні співвітчизники. З сумом виконую свій обов’язок і офіційно сповіщаю вас, що внаслідок наполегливого продовження Німеччиною вторгнення до Польщі, Великобританія виголосила їй війну, в результаті чого Австралія тепер також перебуває у стані війни… Тепер можна припустити, що амбіції Гітлера полягають не в об’єднанні усього німецького народу під єдиним керівництвом, а у взятті під таке керівництво стількох країн, скільки можна підкорити силою. Якщо це триватиме й далі, то не буде у Європі безпеки, а у світі миру… Немає сумніву, що позицію Великобританії підтримують всі народи Британського світу… Найкращою підтримкою нашої стійкості та стійкості Англії буде забезпечення належного рівня виробництва, розвиток професій та бізнесу, збереження високого рівня зайнятості, бо все це вкупі є гарантією нашої сили. Впевнений, що попри емоції, які ми переживаємо, Австралія готова вистояти і перемогти. Нехай Господь своєю милістю та своїм співчуттям позбавить світ від цієї муки». У вітальні запала довга тиша, переривана гулкими тонами короткохвильової трансляції промови прем’єр-міністра Великої Британії Невілла Чемберлена до британців; Фіона та Меґі поглянули на своїх чоловіків. — Якщо рахувати Френка, то нас шестеро, — мовив Боб у повній тиші. — Всі ми, окрім Френка, займаємося фермерством, і це означає, що нас не візьмуть до війська. З тих скотарів, що працюють у нас, на мою думку, шестеро підуть на війну, а двоє захочуть залишитися. — Я піду! — сказав Джек із сяючими очима. — І я! — радо озвався Г’юї. — І ми, — заявив Джимс від себе та від імені не надто говіркого Петсі. Але всі поглянули на Боба, який був начальником. — Мусимо бути розважливими, — сказав він. — Вовна — стратегічний військовий товар, і не лише для виробництва одягу. Вона використовується як набивка в боєприпасах та вибухових пристроях, а також для всіляких
