обезголовили; Іоанна Непомуценського з Праги втопили; Хуана з Прадо вбили, вдаривши ножем у голову; Джулії з Корсики відрізали груди, а тоді розіпнули її на хресті; Джуліані з Нікомедії відрубали голову; Хусту та Руфіну із Севільї одну колесували, другу задушили; Юстину з Антіохії підсмажили разом із рибою, після чого обезголовили; Хусто й Пастиря, але не цього, який сидить тут, з іспанської провінції Алькала
де
Енарес, обезголовили; Кіліана з Вюрцбурґа обезголовили; Леже з Отюна стратили так само, після того як викололи йому очі й вирвали язик; Леокадію Толедську скинули вниз зі скелі; Лієвіну з Ґента вирвали язик, а тоді відрубали голову; Лонґіньйоса обезголовили; Лоренсо підсмажили на решітці; Людмилу з Праги задушили; Люцію із Сиракуз обезголовили, спершу видерши їй очі; Мажіно з Тараґони обезголовили зубчатим серпом; Мамеда з Каппадокії випотрошили; Мануїла, Сабела й Ісмаїла обезголовили, перед цим Мануїлові загнали два цвяхи по обидва боки грудей, а один цвях забили в голову, від вуха до вуха; Маргариту з Антіохії обсмалили смолоскипом і роздерли залізним гребенем із гострими зубцями; Маріо з Персії відрубали мечем обидві руки; Марфінью з Рима обезголовили; мученикам із Марокко, Берардо з Ґобіо, Петрові з Джемініано, Отанові, Аджутові та Акурсію постинали голови; двадцять шість мучеників із Японії порозпинали на хрестах, закололи списами і спалили; Мавриція з Аґауне закололи мечем; Майнрада з Айнзідельна забили палицею; Менаса з Александрії – мечем; Меркуріо з Каппадокії зітнули голову; те саме зробили з Мавром Томою та з Нікасіо з Реймса; Оділію з Уя застрелили з лука; Пафнутія розіпнули на хресті; Пайо четвертували; Панкратія обезголовили; те саме зробили й Панталеонові з Нікомедії та Патроклові з Труа й Соеста, Павлові з Тарса, якому ти завдячуватимеш своєю першою Церквою; Педро з Ратеса зарубали мечем; П’єтро з Верони вдарили тесаком у голову, а кинджалом – у груди; Перпетую і Фелісію з Карфагена, Фелісія була рабинею Перпетуї, заколола рогами розлючена корова; Піатові з Турне розкололи череп; Полікарпа вдарили кинджалом і спалили; Пріску з Рима кинули на з’їжу левам; Процесій і Марфиніан, думаю, померли такою самою смертю; Квінтінові загнали цвяхи в голову та в інші частини тіла; Квірінові з Руана розкололи череп; Квітерії з Коїмбри відрубав голову власний батько; Рено з Дортмунда помер від удару молотом каменотеса; Рен з Алізи – від меча; Реституту з Неаполя спалили на вогнищі; Роландо закололи мечем; Романа з Антіохії задушили, спочатку вирвавши в нього язик, – чи з тебе не досить, запитав Бог в Ісуса, а Ісус йому відповів: Це ти себе запитай, і Бог провадив: Сабініан із Санса – обезголовлений; Сабініан Асізький – забитий камінням; Сатурній Тулузький – розтерзаний биком; Себастьян – пронизаний стрілами; Сиґізмунд, король бургундів, – укинутий у колодязь; Секунд із Асті – обезголовлений; Сервасій із Тонґреса та Маастріхта помер від ударів черевиками в живіт, хоч така смерть і здається малоймовірною; Север із Барселони – убитий цвяхом у голову; Сидвел з Ексетера – обезголовлений; Синфоріан з Отана – помер такою самою смертю; Систію – теж відрубали голову; Тарцизія – каменували; Теклу Іконійську четвертували і спалили; Теодора спалили на вогнищі; Тибурцію відрубали голову; Тимотея з Ефеса забили камінням; Тйрсія – перепиляли навпіл; Томасові Бекету з Кантуарії розкололи череп мечем; Торкватій і Двадцять Сім – убиті генералом Мусою перед брамою Ґуймараеша; Тропез із Пізи – обезголовлений; Урбан – також; Валерія з Ліможа – також; Валеріан – також; Венансій із Камеріно – обезголовлений; Вісент із Сарагоси – підсмажений на решітці з гостряками; Віргілій із Тренто – ще один забитий ударами носаків; Вітал із Равенни – заколотий списом; Вітор – обезголовлений; Вітор із Марселя загинув тією самою смертю; Віторія з Рима померла після того, як їй вирвали язик; діва Вільґефорте, або Ліберата, або Евтропія – розіпнута на хресті та інші, інші, інші, багато й багато інших – гадаю, досить. Ні, не досить, сказав Ісус, хто були ті інші? Ти наполягаєш? Наполягаю. Під іншими я маю на увазі тих, котрих не мучили, й вони померли своєю смертю, але протягом свого життя терпіли жорстокі спокуси від світу та від Диявола і, щоб подолати їх, умертвляли свою плоть постами й молитвами, й там бували справді курйозні випадки, наприклад, такий собі Джон Скорн стільки часу простояв навколішках у молитві, що на колінах у нього наросли величезні мозолі, а ще розповідають – ти чуєш, Пастирю, це вже тебе стосується? – ніби йому вдалося загнати диявола в чобіт, ха
ха
ха! Мене – в чобіт? – здивувався Пастир, ну, це пусте базікання, для цього чобіт мав би бути великий, як світ, і хотів би я подивитися, хто міг би взутися в такий чобіт, а потім скинути його з ноги. То вони боролися зі спокусами лише молитвою і постуванням? – урвав його Ісус, звертаючись до Бога, а Бог йому відповів: Ні, вони ще катуватимуть своє тіло болем і кров’ю,
