причини, вони навіть усвідомлено так не думали, але не випадає сумніватися, що коли люди дивляться невідривним поглядом на вогонь і мовчать, то якби їхню мовчанку перекласти на слова, вони були б саме такими, і ними усе було б сказано. З того місця, де сидів, Йосип дивився на Марію, він бачив профіль її обличчя на тлі вогню, де воно грало всіма світлотінями, й раптом подумав, сам здивований, що така думка раптом прийшла йому в голову, що Марія дуже вродлива жінка; хоч її обличчя й залишалося дитячим, але вона була дуже гарна навіть при тому, що тепер її тіло було деформоване, але його пам’ять зберігала інший образ, образ стрункої і граційної дівчини, якою вона, безперечно, знову стане, коли народить дитину. Такі думки виникли в голові Йосипа, й він пережив таке відчуття, ніби всі останні місяці примусової здержливості разом повстали, розбудивши в ньому бажання таке гостре, що воно розлилося по всій його крові, воно накочувалося на нього хвиля за хвилею, розбудивши в ньому плотську жагу, від якої голова йому пішла обертом, але потім відкотилися назад, коли його розбурхана уява утнула з ним новий жарт. Він почув, як Марія застогнала, але навіть не підійшов до неї. Він раптом згадав, – і цей спогад ніби облив його крижаною водою, вмить загасивши любострасний порив, – про того чоловіка, який два дні тому йшов поруч із його жінкою – принаймні таке видіння промайнуло тоді перед його очима, – про жебрака, що переслідував їх відтоді, як повідомив про те, що Марія народить сина, бо Йосип тепер не мав жодного сумніву, що, навіть не з’являючись до того дня, коли й він нарешті зміг побачити його, той таємничий чоловік протягом усіх дев’ятьох місяців вагітності постійно перебував у думках Марії. Він не наважився запитати у дружини, що то був за чоловік, чи їй відомо, звідки він сюди прийшов, чому так швидко зник, він не хотів почути ту відповідь, якої боявся: То був чоловік як чоловік, а ще ймовірніше, Марія звернулася б до інших жінок: Чи ви бачили якогось чоловіка, що приєднався до нашого жіночого гурту, й вони сказали б, що ні, й замахали б руками з виразом здивованим і обуреним, а найязикатіша, певно, сказала б: Ще не народився такий чоловік, який підійшов би до своєї жінки і сказав їй бодай одне добре слово, поки йому в одному місці не засвербить, усі ви, мовляв, однакові. Але Йосип не знав, що в подиві Марії не було б ніякого лицемірства, бо вона й справді не бачила біля себе ніякого жебрака ані в реальній дійсності, ані у своїй уяві, ані як живу людину, ані як безтілесного привида. Але як я можу тобі повірити, якщо він був тут, поруч із тобою, і я бачив його на власні очі, заперечив би їй Йосип, а Марія відповіла б, тверда у своїй рішучості: Позаяк у законі написано, – так мені казали, – що жінка повинна шанувати свого чоловіка й у всьому йому підкорятися, то я не стану наполягати, що того чоловіка поруч зі мною не було, адже ти стверджуєш протилежне, але натомість я наполягаю, що нікого біля себе не бачила. То був жебрак. Але як ти можеш знати, що то був жебрак, адже ти не бачив його в той день, коли він приходив. То мав бути він. То просто хтось ішов по дорозі, а що йшов він повільніше, аніж ми, ми його проминули, спочатку чоловіки, а потім жінки, либонь, він був саме поруч зі мною, коли ти оглянувся. Отже, ти підтверджуєш, він там був. Ні, я просто намагаюся знайти пояснення, яке тебе задовольнило б, бо це також входить в обов’язки доброї жінки. Крізь напівзаплющені очі, майже засинаючи, Йосип намагається прочитати істину на обличчі Марії, але її обличчя стало чорним, як протилежний бік місяця, і слабке сяйво майже згаслого вогнища обвело її профіль тонкою лінією. Зрештою Йосип дозволив своїй голові впасти на груди, так ніби остаточно втратив надію щось у цьому зрозуміти, й забрав у своє сновидіння абсурдну думку про те, що той чоловік був образом його вже дорослого сина, який прийшов із майбутнього, щоб сказати йому: Таким я стану одного дня, але ти ніколи таким мене не побачиш. Йосип заснув зі смиренною усмішкою на губах, але серце його було наповнене смутком, йому вчувався уві сні голос Марії, що казала йому: Не доведи, Господи, щоб то був він, бо я точно знаю, що цьому чоловікові нема де прихилити голову. Істинно, істинно я вам кажу, багато чого у світі ставало б відомим іще до того, як призведе до поганих наслідків, якби між чоловіком і дружиною існував звичай розмовляти з цілковитою щирістю, як то й має бути між дружиною і чоловіком.
Наступного дня, рано
вранці, до Єрусалима вирушило багато з тих подорожніх, які ночували в караван
сараї Рамали, але хоч вони й об’єднувалися у групи досить випадково, Йосип намагався не відстати від тих своїх земляків, які йшли до Бер
Шеви, й цього разу йшов поруч з дружиною, біля її лівого стремена, так би мовити, саме там, де вчора йшов жебрак чи хто він там був. Але Йосип у ті хвилини не думав про таємничого персонажа. Його душу наповнила глибока переконаність у тому, що він зажив особливої ласки Господа, який дозволив йому побачити власного сина ще до того, як він народиться, побачити його не безпорадним немовлям, загорнутим у пелюшки, яке горлає, верещить і погано пахне, а вже дорослим
