Не треба, сказала вона. Ви минулого разу забагато дали.
Це нічого, струснув він головою.
Наташа відвернулася.
Чоловік продовжував стояти з простягнутою рукою.
Можна сигарету? — врешті запитав він.
Наташі здалося, що його голос тремтить. Лівою рукою вона вийняла з нагрудної кишені пачку.
Дякую.
Сірники?
Чоловік кивнув. Прикурити йому вдалося з третьої спроби. Він відвернувся. Сутулі плечі здригалися. Нарешті над його тьмяною головою з'явився дим.
Курить не в затяжку, подумала Наташа. Може, навіть уперше в житті курить.
Вона викинула бичок у калюжу.
Я дуже люблю сніг, сказав раптом чоловік.
Наташа якось непевно хитнула головою.
До побачення, сказала вона і пішла донизу.
Наташа довго думала про те, чому більше не зауважує запаху. Раніше, в дитинстві, коли вони з прабабкою заходили до міського туалету, їй здавалося, що вона просто задушиться і помре від смороду. По-перше, цей вічний запах поносу, від якого млоїло всередині і перекошувало обличчя. По-друге, хлорка. Текли сльози, і в носі ставало холодно. Фу.
Тепер у Наташі тільки трохи сльозилися очі від хлорки. Всього іншого вона не помічала. Напевно, звикла.
Якісь галасливі жіночки щебетали за дверима жіночого туалету. Одна з них просунула кучеряву голову в двері і сказала:
Туалетний папір закінчився, і мило закінчилось.
Туалетний папір тут, Наташа показала пальцем на стіл. Його треба брати, коли заходите.
Вона витягла з шухлядки новий брусок мила і попрямувала до жінок. Одна з них стояла посеред приміщення, високо задерши спідницю і притримуючи її поділ підборіддям, заправляла в рейтузи фіолетову комбінацію.
Сушарка не працює, сказала інша.
Я знаю, сказала Наташа.
І чому у вас немає дзеркала? — запитала перша, не відриваючи підборіддя від грудей.
У мене тільки дві руки, відповіла Наташа. Я не можу всюди встигати.
Вона повернулася до свого столика і тяжко сіла на табуретку. На столі лежала рожева гвоздика. Наташа відсунула її на край столу і склала руки на грудях.
З чоловічого туалету чулося могутнє дзюрчання.
Наташа пересунула гвоздику на попереднє місце, запхала руку в ліву кишеню фартушка і задзеленчала монетами.
В чоловічому туалеті задзеленчала чиясь пряжка.
Наташа накрутила прядку волосся на палець. Сушарку завтра відремонтують, сказала вона жіночкам, які нарешті з'явилися з-за дверей.
Добрий день, привітався чоловік в обвислих сірих штанях. Я приніс вам квітку.
Мгм, сказала Наташа. Я бачу.
Чоловік переминався з ноги на ногу.
А п'ятдесят копійок я поклав сюди, на стовпчик.
Наташа поворушила рукою, збиваючи монетки на підлогу. Чоловік розвернувся і пішов до сходів. Двері рипнули.
Вона знову позіхнула і витягла ключ з кишені плаща. Ранковий туман опустився сходами аж додолу.
Наташа встромила ключ у замок і несподівано виявила, що двері відчинені. Ввійшла досередини. Світло було ввімкнене. Воно висвітлювало худу сутулу постать посеред приміщення. Наташа з подивом помітила навпроти свого робочого місця ще один столик і табуретку. Чоловік старанно розкладав на ньому акуратно згорнуті шматочки туалетного паперу.
Ви мені позичите монетки для здачі? — запитав він. Поділитесь?
Наташа мовчки зняла плащ.
Я Петро Дмитрович, сказав чоловік. Я тепер працюватиму з Вами.
Наташа попрямувала до чоловічого туалету й зупинилася перед дзеркалом.
