мальчик, без которого я не знаю, как жить…
А правду кажуть, що земля оце як куля,
Що ми усі на кулі й летимо?
Чому всі люди плачуть за минулим,
А коли Бог дає, не беремо?
Що в світі більше: світ чи тьма?
Чому від нас комета улетіла?
А хто страшніший: чорт чи сатана?
Де ліпше спиться: в ліжку чи в могилі?
48
А зорі падають як діти:
Упало, встало й знов світити?
Чи зорі гаснуть як діди –
Лиш раз один і назавжди?
Чого ми варті, якщо можна нас продати?
Чого ми варті, якщо можна нас купить?
І ще хотілось би спитати:
Коли нам будуть роздавати крила?..»
В дальнейшем актриса неоднократно зачитывала поэтические
произведения, не только свои и своего сына, но и Ахматовой, Цветаевой и
других авторов, с которыми совпадает ее собственное мнение.
«Я спаслась книжкой «Мій Костя» от горя потери мужа, но от горя потери
сына не спасут никакие книжки, ничто не спасет. И я с такой болью, с такой
горечью, с таким желанием сказать вам что-то веселое и хорошее, не могу не
