Третє десятиліття відзначається, між іншими заходами, боротьбою українського громадянства за визнання української мови на матрикуляційному іспиті і за запровадження радіопрограм на етнічних мовах.
«19-го червня 1974 року професор Дж. Марван — керівник Слов’янського і Балтійського Постійного Комітету Мов — повідомив, що українська мова визнана як предмет до матрикуляційних іспитів із 1975 року», — повідомляє «Вільна Думка».
В інших стейтах також було чимало українців (молоді і старших), які хотіли студіювати українську мову і складати з неї іспити. В Сіднеї вже скоро було засновано матрикуляційні курси. Кандидати складали іспит через офіційні інституції Вікторії.
Кілька років велася боротьба за запровадження етнічних мов (включно з українською) в курікулум середньої освіти. Нарешті ця боротьба завершилася успіхом. При Відділі освіти відкрилися спеціяльні центри в суботи для вивчення етнічних (громадських) мов і підготовки до матрикуляційних іспитів.
Тим часом на міжнародньому форумі все частіше чути прізвища українських дисидентів в СССР. Розгорнулася широка акція в обороні Валентина Мороза. «Рятуймо Валентина Мороза!» Наполегливість українства у всьому світі, включно з Австралією, дає чудові наслідки. Брежнєвський уряд випускає Мороза на волю. Увесь цей час «Вільна Думка» виконує регулярну інформативну службу серед українців в Австралії.
Четвертий період. Ця боротьба переноситься навіть в останнє десятиліття нашого перебування в Австралії. Трагічна смерть поета Василя Стуса мала місце вже за Горбачовського секретарювання в Москві.
Але центральним досягненням четвертого періоду була розбудова українського академічного життя в австралійських університетах.
Українська мова була запроваджена в університеті Макворі (Сідней) і в університеті Монаш (Мельборн). Це сталося при жертовній участі цілого українського громадянства, бо спершу треба було зібрати досить грошей, щоб за їхні інтереси оплачувати людей, затруднених в цій роботі.
Із відкриттям Катедри Українознавства збувся заповіт нашого поета Тараса Шевченка: «Я на сторожі коло них поставлю Слово». За 40 років свого перебування в Австралії українці не вдовольнилися однією бараниною і пивом, вони заснували «Вільну Думку», а потім поступово, але настирливо, започаткували рідну початкову освіту, середню і нарешті вищу — університетську.
____________________
