украинок.'
http://news2.ru/story/117175/
'Здравствуй, солнышко! - подумав вiн. - Здравствуйте, высокие Кавказские горы! Как красиво сегодня!'
Настрiй був добрий. Миротворча операцiя проходила вiдмiнно. Тiльки вчора вони пiдiрвали грузинськi казарми i два стратегiчних мости. Трохи, правда, втомилися. Але потiм солодко поспали - наче вдома! Ночували у якомуь грузинському мiстечку. Солдати набили кишенi золотими ложечками та iншими сувенiрами - буде що привезти до дому! А сержант Зайцев знайшов у мiсцевiй церквi важкий срiбний хрест.
– Подарю крёстной, - пояснив вiн товаришам.
Нарештi Росiя встала з колiн - показала усьому свiтовi, яка вона сильна. Сильна i смiлива. Адже не побоялася вийти один на один проти озброєної до зубiв грузинської армiї.
Не злякалася - i перемогла у нерiвнiй боротьбi. Миротворцi добре покарали ворога - палають грузинськi вiйськовi бази та села, тонуть їхнi кораблi, вибухають залiзничнi станцiї. Скоро вже на всiй грузинськiй землi настане справедливий мир.
Свист кулi перервав Івановi думки. Поруч з ним, солдат схопився за пах i впав. Потiм ще i ще один.
– Женщины-снайперы - закричав хтось. - Спасайся, кто может!
Але було вже пiзно. За мить пала уся їхня рота. Спiчкiн встиг сховатися за дерево. Аж тодi отримав удар по головi.
Спiчкiн впав. Втрачаючи свiдомiсть, вiн почув голоси:
– Kill him! Kill him! - iстерично кричала жiнка.
– Нi, краще спочатку помучимо, - перервала iнша.
– Taip, taip! - пiдтримала третя.
Спiчкiн забувся у снi.
Вiн прийшов до тями i спробував рухнутися. Не вийшло. Вiн був прикутий до стiн печери. Цiлком голий.
На протилежнiй стiнi висiло три портрети: по боках - Степан Бандера i Джордж Буш. А посерединi - вище вiд iнших - Саакашвiлi.
Перед ним стояли три жiнки - у купальниках та iз снайтерськими гвинтiвками у руках.
– Наёмницы! - наздогадався Іван.
Дiвчата були гарнi та стрункi. Але їхнi очi свiтилися ненавiстю i жаждою кровi.
Одна з них була бiлявка. Інша - чорноброва - тримала у руцi вишитий рушник. Третя була мулатка. До купальника була причеплена картка ФБР, наче в агента Скалi.
– Отямився! - сказала чорноброва.
– Come on, girls! - вiдповiла мулатка. - Let's do a ritual killing!
– Taip, taip, prasau! - сказала бiлявка.
Вони пiдiйшли до нього. Американка дiстала нiж. Вiльною рукою вхопила солдатський прутень i стиснула до болю.
Спiчкiн застогнав.
– Зачекай, Джессiко! - закричала чорноброва. - Ми влаштуємо йому ще гiршу муку.
– What could be worth? - не зрозумiла американка.
'До чего же тупы эти американцы! - подумав Іван. - Правильно Задорнов говорил!'
– Найгiрша кара для чоловiка - хотiти жiнку, але не мати її. Хотити кiнчити - i не мати такої можливостi. Правду я кажу, Лаймо?
– Taip, - пiдтвердила бiлявка.
– Ok, let's make love! - зрадiла американка.
'Никакой у них духовности!' - обурився про себе Спiчкiн.
Дiвчата почали повiльно знiмати купальники. Американка i литовка обiйняли чорноброву ('Хохлушка?' - подумав про неї Іван). Вони вкривали її поцiлунками. Повiльно, нiжно. Їхнi руки торкалися її тiла. Українка по черзi цiлувала їх у губи.
Іван вiдчув, що збуджується. Дiвчата помiтили це i засмiялися.
– Що, москалику? - лагiдно сказала Українка. - Хочеш нас, га?
Спiчкiн знав, що хоче. Але що вiн мiг?! Американка з литовкою спускалися все нижче. Українка солодко стогнала пiд їхнiми губами та руками.
Прутень Спiчкiна напружився до неможливостi.
– Не могу больше... - простогнав вiн.
– Ho! Ho! Ho! - зареготала американка, на мить вiдриваючи губи вiд тiла подружки. - Come, Galya, come! Show this Ruskie, how it goes in Lviv!
Івановi хотiлося кiнчити. Але як тут кiнчиш?! Анi рукою
не рухнути, анi ногою. Вiн спробував рухнути прутнем. Може вдасться доторкнутися до кайданів? Та, якщо пощастить, трохи потертися об них? Цього тепер має вистачити...
Миротворець зiбрав до купи усю свою волю, усi сили. Рухнувся. Кайдани врiзалися у тiло. Прутень ледь не дотягнувся до них. Не вистачило кiлькох мiлiметрiв!
Снайперки помiтили. Лайма вiдпустила Галю i пiдiйшла.
– Please... please... - прохав її Спiчкiн по-литовськи. Ех, тiльки б вона доторкнулася де треба! Хоч на мить!
– Ne, - жорстоко вiдмовила та i зареготала.
Обережно, щоб випадково не торкнутися прутня, вона мiцнiше закрутила кайдани. Тепер миротворець не те що рухнутися, а й мрiяти про це не мiг.
'Звери, - подумав вiн. - Хуже Гаагских судей!'
Вiн зрозумiв, що роздiлить долю Мiлошевича. Видко така вже слов'янська доля - бути закатованим у застiнках НАТО.
Вiн хотiв заплющити очi, але дiвчата так солодко стогнали, що вiд того ставало ще гiрше: замiсть найманок, вiн уявляв собi Таньку з 8-го пiд'їзду...
І тодi вiн вiдкрив очi. Тепер вже Галя з Лаймою схилилися над стогнучою Джессiкою.
– Yes! Oh, yes! - кричала та.
Прутень заболiв вiд напруги.
'Только бы они дотронулись... - думав миротворець. - Не рукой, так хоть прикладом...'
Але дiвчата не жалiли...
Тепер прийшла черга Лайми. Та навмисно лягла поближче, щоб солдат краще бачив жiночi губи на її грудях. Вона не духовно розвела ноги, демонструючи миротворцевi ретельно виголену розкiшницю.
– А-а-а! - закричав хлопець.
Дiвчата вiдповiли смiхом. Їх веселили солдатськi муки.
Прутень готовий був розiрватися.
Спiчкiн тихо плакав, не в силах вiдiрвати очi вiд спектаклю.
Вiн бiльше не мiг триматися. Але що робити.
Дiвчата закiнчили розваги.
Джессiка збiгала до гiрської криницi i облила миротворця крижаною водою.
– Ай-ай-ай, - закричав солдат вiд несподiванки.
Прутень безнадiйно впав. Вiн болiв.
– Hey, girls! - закричала Джессiка. - I have an idea!
Пiдiйшовши до хлопця, вона вiдкрила один з кайданiв. Спiчкiн вiдчув, що лiва рука звiльнилася. Вiн порухав пальцями. Вдалося.
– Masturbate! - наказала Джессiка. - Quickly!
Спiчкiн не пiдкорився.
Галя дiстала з кишенi маленький портретик Путiна - такi россiйськi солдати носять бiля серця.
– Якщо не послхаєшся, я його розiрву!
