сумувати, коли потоки розуму ллються на нас з ус$7
— У нас є руки і воля, — твердо сказав Віора. — Є планета, яка не пристосована для життя. Але ми пристосуємо її. Такими нас хотів бачити Сонцезір.
— Тоді до праці, товариші мої, — сказав Ясноцвіт. — Хай живе радість. Віднині ми проголошуємо братство радості, труда і вірності на цій непривітній планетці. Зоре! Як ми назвемо наше братство?
— Так, як сказала Горлиця, — впевнено промовила Зоря. — Краще не скажеш. Зоряне Братство!
ХТО ВІН?
Все було наче у сні.
Нереально. Несподівано.
Задум зрів у глибині душі, і навіть Мирослава не знала про нього.
Чи мав право Космослав діяти так? Чи могло його серце виправдати рішучий вчинок?
Він одганяв, сумніви, не бажав аналізувати і синтезувати. Він просто діяв.
„Райдуга“ стартувала з Ганімеда і стрілою помчала в простір. Космослав не дивився вниз, в оптичні отвори, щоб не бачити випадково всюдиходів, на яких товариші шукали Учителя. Ніщо не повинно ставати йому на заваді. Ніякі умовності, ніякі сентиментальні почуття. Вперед, вперед!
Ганімед залишився далеко внизу, він перетворився на жовтувато-сіру кулю. Збоку мерехтів величний Юпітер, спереду виростали зелені та білі диски інших супутників. „Райдуга“ летіла до одного з них$7
Над ним сліпучо блищав покрив густих хмар. Супутник поволі обертався.
Європа. Дивна планетка. На ній відкрито життя. Є киснева атмосфера, рослини, тварини. Є мілководні моря, озера, ріки. Температура така, як на помірних широтах Землі. Там можна знайти їжу і притулок. Там можна переждати, поки не прийде допомога з Землі.
Допомога! А чи буде вона?
Треба перш за все покладатися на власні сили. На себе! Не обтяжувати інших. Взяти найбільший вантаж. Тільки таким уявляв собі Космослав справжню людину. Тільки тоді можна дивитися з горд$7
Учителю? Що з ним$7
А втім, невідомо, чи вважають його тепер другом? Навіть Мирослава. Що вони думають про нього?
Скорботне обличчя подруги виникло в уяві Космослава. Вона дивилася в глибину серця його суворим поглядом. Не треба, Мирославо! Не дивись так! Я не міг інакше. Чуєш?
Силою волі відігнав Космослав видіння. Хай що буде!
Наближається Європа, блискавично мчить корабель, входить у спіраль посадки.
Ось він пробиває густі хмари, поринає в їх непрозору глибінь. Космослав вмикає інфрачервоні та гравітаційні очі „Райдуги“. На екранах — поверхня супутника.
Пливуть гад кораблем широкі мілководні моря, звиви гір, рівнини.
Корабель повертається дюзами вниз, повільно падає на берег моря.
Погляд Космослава падає на пульт. Він хутко проглядає дані приладів. Робоча рідина майже закінчилась. Навіть для старту з Європи її не вистачить.
Острах війнув над його серцем. А що, коли нічого не вийде з його$7
Але Космослав одмахнувся від таких думок, ніби від настирливих комах: „Геть, атавістичне породження! Я не боюся смерті, бо її нема! Є лише вічна заміна старого новим! А якщо гине молода, нова клітина, то, значить, вона порушила якийсь закон Буття“.
„Райдуга“ різко вдарилася об поверхню планетки, посунулася по схилу до води. Знялася густа жовта курява. Затамувавши подих, Космослав чекав.
Настала тиша. Корабель завмер. Отже, все гаразд.
Він стояв біля самої води. Вона блищала в присмерковому освітленні, по ній котилися невеличкі хвилі. Задушлива пара здіймалася вгору, зливалася над кораблем з кудлатими$7
Космослав надів біомаску. Дихати можна було. Кисню Європи вистачало.
Він оглянувся. В тумані бовваніли густі джунглі. Звідти долинали якісь клекочучі звуки, свист, верещання.
Космослав пересунув наперед високочастотний розрядник. На всяк випадок. Космонавти розповідали, що на Європі можна зустріти справжніх драконів. Сімдесят років тому від легковажності загинув тут англійський космонавт. Летюча потвора занесла його невідомо куди, і більше його не бачили.
Але досить роздумів. Треба діяти. Жодної хвилини не гаяти.
Він знову піднявся до каюти. Трохи відпочив.
Потім довго готував систему, призначену для накачування робочої рідини в баки в умовах інших планет. Вода буде підходящою заміною. Трохи інший режим, але конструкція розрахована для цього. Все буде добре. Аби ніхто не завадив. Хто зна, які тварюки можуть з’явитися біля корабля.
Космослав увімкнув зовнішні насоси. Вони почали всмоктувати повітря Європи, очищаючи його і нагнітаючи в балони. Треба відновити повний запас.
Через кілька годин Космослав був знову біля корабля. Він тягнув до води широкий розтруб з ф$7
Разом вони впоралися з важким$7
Над головою з свистом$7
Він встиг відсахнутися, провів розрядником, натиснувши кнопку. Блискавиця розряду рубонула потвору. Вона розпалася пополам. Оглушливе ревіння потрясло простір. Чорна злива густих тягучих бризок розлетілася в усі боки, кілька краплин попало на окуляри юнака. Він огидливо витер їх рукавом скафандра.
Страховище упало в „море“. Висока хвиля ринула на берег. Космослав відскочив до корабля. За ним поспішив робот.
Яка страшна планета! Ні, тут треба весь час бути насторожі! Треба поспішати.
Він піднявся ще раз до керівної каюти, ввімкнув систему накачування. Вода пішла в баки.
Космослав роздягнувся. Все тіло було мокре від напруження. Він обтерся освіжаючим еліксиром. Ще раз перевірив режим системи накачування. І кинувся в постіль, ніби провалившись в яму небуття. Спав без сновидінь, без проблиску свідомості.
Розбудив його дзвінок хронометра. Космослав схопився з л$7
Він спустився вниз. Знову почав тягти важкий розтруб до люка. Робот старанно і смішно допомагав.
Космослав сторожко озирався, раз по раз припиняючи роботу. Розрядник був напоготові.
В тиші почулися голоси. Юнак здивовано і тривожно прислухався. Що таке? Чи йому здалося, чи ні? Саме людські голоси!
Крики… Напружені, схвильовані, дивні! Звідки тут люди? А може, це не люди, тутешні тварини?
Він вже був біля люка. Робот швиденько потягнув змотаний шланг і розтруб до корабля. Космослав ще раз прислухався. Крики прозвучали ближче.
Люк зовсім недалеко. Коли що — можна одразу заховатися.
З туману з’явилися вертикальні постаті. Космослав здригнувся.
Справді, схожі па людей. Хто ж вони?
Постаті махають руками, чи передніми кінцівками.
Вони сміливо наближаються до корабля. Невже тут є розумні істоти? Але які вони? Якщо на дикунському ступені розвитку, то можна ждати всяких несподіванок.
Космослав ще ступив крок до люка і нерішуче поклав руку на кобуру розрядника.
КОСМІЧНА ЛЕГЕНДА
Не загинули друзі на пустельному Ганімеді.
