• Ненависть до людської солідарності, що фактор Х вважає «тоталітаризмом».
• Мстивість як вища установка. Адже війна з беззбройним Афганістаном пройшла під девізом «Помста за 11.09».
• Підлість як якість, протилежна шляхетності. Тільки негідник міг спочатку роззброїти Ірак, а потім напасти на нього.
• Зв'язок з наркотиками: Афганістан було підкорено після того, як таліби знищили плантації опіумного маку, а після скорення Афганістану виробництво опіуму знову піднялося на небувалі висоти. Після узяття Багдада Ірак наводнено наркотиками, які не допускав до країни поганий Саддам Хусейн.
• Любов до дуже багатого і ненависть і зневага до людей праці.
• Ненависть до традиційних релігій: ісламу й православ'я.
• Основа моці
• Параноїдальний страх і недовіра, бажання всіх роззброїти. Вимоги роззброїтися було пред'явлено Іраку, Росії, Білорусі, Сирії, Ірану, Кореї, Україні...
Українцям цей опис мав щось нагадати. Так, це в багаторазово збільшений гротескний образ вашого старожитнього сусіда, а іноді й ворога — єврейського шинкаря й лихваря. Фактор Х жене героїн замість горілки, позичає мільярди, а не копійки, і віднімає стратегічну зброю — не сокиру, та принцип дії той самий. Фактор Х — це особлива, украй небезпечна й агресивна мутація єврейського духу, що прижилася на англосаксонській основі. Хантингтон частково має рацію, Конфлікт Цивілізацій неминучий — але це не конфлікт між православ'ям, ісламом і Заходом, а між ними всіма й Фактором X.
Яка дивна, химерна думка, скажете ви. Але ні, ця думка з'являється в багатьох євреїв. Наприклад, один із найвпливовіших ідеологів іудаїзму ребе Шмуелі Ботеях пише у своїй програмній статті в «Джерусалем пост»: «Анти-американізм — це антисемітизм», «Америка — це євреї сьогодні» (пам'ятаєте, було таке гасло: «Сталін — це Ленін сьогодні»?). Він веде далі: «Раніше євреїв звинувачували в тім, що вони прагнуть світового панування, а тепер у цьому звинувачують Америку!».
Ребе Ботеях визнає це обвинувачення. Він пише: «Америка і євреї скооперувалися, щоб заволодіти світом. Але це панування ідеї, не армій, і воно поліпшить світ».
Це ідеї — але їх підкріплено крилатими ракетами «Томагавк». Вони поліпшать світ: як писали на афішах єврейського театру, «Гамлет, п'єса Шекспіра — перекладено й поліпшено Рабиновичем». Це не вчення ребе Нахмана, а ідеї його сучасника, орендаря, шинкаря, що дер сім шкур із селян; ідеї, модернізовані й озвучені політологом Лео Страусом.
Вільям Пфафф перелічує американських політиків, які стоять біля керма Сполучених Штатів: Стать Вулфовіц, Абрам Шульські, Ричард Перл, Еліот Абрамі, Роберт Каган і Вільям Крістол. До цих єврейських імен можна додати ще десяток-другий у ЗМІ, у ЦРУ, у держдепартаменті, в університетах — а за ними, пише Пфафф, стоїть одна тінь — їхнього вчителя, німецького єврейського політолога Лео Страуса.
Страус проповідував антидемократичне тоталітарне бачення світу, яким править еліта, переважно — єврейська еліта з певною кількістю духовно близьких гоїв. Страус закликав брехати народам, оскільки він глибоко зневажав простий народ. Ця єврейська ідея перемогла в Америці, і зараз її нав'язують світові. Українцям ця ідея знайома не з чутки, ваші прадіди з нею боролися під бунчуком Богдана Хмельницького.
До слова, тут я мушу сказати, що протягом сотень років на українців зводили наклеп, що вони знищували євреїв під час війни Хмельницького. Зараз цей наклеп знято — в Оксфорді вийшла книга, що довела, що євреї постраждали під час цієї страшної громадянської війни не більше й не менше, ніж українці й поляки. Я це згадав, тому що українці змогли справитися з агресивною «другою єврейською ідеєю», і через півтора століття років після цього в Умані розквітнув талант ребе Нахмана. Іншими словами, і євреям розвінчання цієї ідеї було б на користь.
Світ стане кращим, коли ним опанують єврейські ідеї, пише ребе Ботеях. Але цілковитий розквіт «єврейської ідеї» настав у наші дні в єврейській державі. Ми бачимо, як людям живеться там, де ця ідея перемагає. У Палестині не євреї гинуть сотнями. Дехто з них підривається разом зі своїми ворогами, вони хочуть дорого віддати своє життя, інші гинуть від куль єврейських снайперів у власних домівках.
Отут уже неможливо звалити провину на росіян, американців, українців. Євреї самі створили жахливий режим, перетворили половину населення на біженців і замкнули їх у концтаборах, довели щасливих палестинців до масових самогубств. Тепер ця ідея поширюється по світу.
І отут я бачу особливу роль України. Ваші предки змогли скинути єврейське ярмо в часі інтифади 1648 року, а потім зуміли асимілювати багатьох євреїв, перетворити їх у корисних громадян. З України до нас у Палестину їдуть великим потоком українські громадяни. Багато хто з них вважав себе євреями, але приїхали, озирнулися і зрозуміли, що вони помилялися, що їхня справжня батьківщина — Україна. Я думаю, що це добре, щоб ті, хто хоче, повернулися в Україну й донесли б до українців усю гірку правду про Єврейську державу.
З другого боку, вихідці з України створили в Ізраїлі Слов'янський союз і Християнсько-демократичний союз. Вони борються за рівність і демократію — не тільки для євреїв, а й для палестинців, і для емігрантів. Вони ведуть боротьбу з «єврейською ідеєю» у лігвищі ворога, прагнуть до того щасливого дня, коли у всій Палестині — від моря до Йордану — замість расистської Єврейської держави буде одна демократична держава для всіх її жителів. І ці сили Україна повинна підтримати. Якщо євреї можуть уплинути на українців, на Україні, безсумнівно, українці мають право впливати на євреїв у Єврейській державі.
Адже Україна — це живе підтвердження того, що Конфлікт Цивілізацій неминуче завершиться поразкою стратегічного мегашинкаря з Нью-Йорка.
