М и х а й л о. Катря отруїлась..
П а ш к а (сплеснувши руками). Лишенько моє! Там Дмитра ловлять… Панський двiр горить… Мати її божевiльна бiга!
М и х а й л о. Бiжи зараз! Клич лiкаря, фельдшера…, Кожна хвилина дорога… Рятуйте!
П а ш к а. Я за Павлом… вiн тут.
М и х а й л о. Клич його, Христа ради, зараз!
Пашка вибiга.
К а т р я. О!! Дай менi чим дихати… вогнем пече мене… каменюкою давить… Смерть? Уже смерть? (Тиснеться до Михайла i божеволiє). Гуде! Ух, гуде як!!. То виють уже… по мою душу летять… Не дай мене, Михайло! Нiчого не бачу!! Де ти? Де ти? Ой страшно!
М и х а й л о (рида). Я тут, Катрусю! Боже мiй, зглянься!!
К а т р я (опускаючись на руках), 0-ох! Як же тяжко!! Ой!! Несила… не можу вже бiльше… одпустiть мене!.. Смерть… смерть… (Несамовито кидається на колiна). Мати божа!.. Прости менi… не дай моєї душi! (Хитається).
М и х а й л о (кидається, пiддержує). Катрусю! Життя моє!! Опам'ятайсь!.. Павло прибiжить зараз! Вирятує!!
К а т р я (б'ється на руках у Михайла). Холод пiд серце пiдступа… туман застила очi… Михайло! Де ти? Не зникай! Ой!! (Витягується на руках у Михайла)..
Тим часом чути за вiкном голоси i тупотню.
М и х а й л о (спуска її на долiвку). Катре! Катре! (Припада до серця). Не б'ється? Умерла!! (Одскакує в непритомнiм жаху на авансцену направо i стоїть каменем).
В И Х I Д XI
Тi ж, Дмитро, соцькi i люде.
Д м и т р о (вбiга на остатнiм словi). Умерла? Добив-таки! (На хвилину остовпiв над трупом).
Тим часом соцькi i люде вриваються в хату.
Д м и т р о (вихоплює ножа й кидається на Михайла). Здихай же, кате!!
С о ц ь к i i л ю д е (кидаються на Дмитра i крутять йому руки). В'яжiть його!!
Д м и т р о (борсаючись). А! Iроди! Не дiждете! (Б'є себе ножем; але як руки йому не вiльнi, то тiльки ранить).
С о ц ь к i. Однiмайте ножа!
Сцена така: направо — Михайло, скам'янiлий; налiво — група з окровавленим Дмитром; посерединi — труп Катрi.
В И Х I Д XII
Тi ж i Павло.
П а в л о (одчиня раптом дверi, з жахом зиркнувши округ). Так така, паничу, ваша поезiя?!
Завiса тихо спада
188
