- По очах.
- Ви жартуєте! Але зараз он зазвучала чудова музика танго. Це мій улюблений танок. Я вас запрошую. А ваша супутниця теж не буде нудьгувати. Тільки но ми підемо, її напевно запросить он той молодик, що буквально їсть її очима.
- Не сумніваюсь в цьому.
Вони пішли танцювати і Орест зрозумів, що для Мар’яни це був лише привід, щоб відірвати його від Лесі.
- Ваша Леся - провінціалка, селючка і простушка, хоча і дуже гарна. До речі, вона дивно схожа на Кім Бесінджер, відому американську акторку і модель. Хоча ні, краща за неї. Очі більші і не такі спухлі від віскі, як у Кім.
- Тепер я розумію, чому французькі, американські, грецькі та інші чоловіки відкрили справжнє полювання на українських жінок з метою одруження. Їхні жінки надто розкуті і не прихильні до сімейного життя. Ось і ви така.
- І звідки ви це знаєте?
- Ну, ви тут вже багато чого наговорили…
- Слова, слова… А яку роботу вам пропонують у Стокгольмі?
- Керівник науково-дослідного сектору компанії «Еріксон».
- Ого! То ви видатна людина. І такий молодий. Бідні шведки! Вони просто збожеволіють від жаги: чорнявий, смаглявий чоловік з яскраво блакитними очима. Повний фурор.
- А ви у Швеції були?
- Лише один раз, але цього виявилося цілком достатньо, щоб зрозуміти - це не моя країна.
- А яка ваша?
- Франція, Баварія, Бельгія, Південна Британія, середня частина України. Люди, клімат... Іспанці, португальці, італійці, греки - аж занадто експансивні, а скандинави, ніби заморожені, такі зануди.
- Але ж ви вже майже погодилися їхати зі мною до Стокгольма. - саркастично ввернув Хома
- От ви ж самі й розкрили цю нібито незбагненну таємницю, яка криється лише в двох, але яких чудових словах - «зі мною». З вами, чоловіче добрий, я готова їхати хоч до Антарктиди.
- Мені розповідали старі люди, що неодружені випускники військових училищ України, котрих посилали служити десь на китайський кордон або ще куди подалі, просто заїжджали, скажімо, до рідного села і йшли на танці до місцевого клубу. Танцювали там з дівчатами, а потім пропонували їм виходити за них заміж. Багато хто погоджувався. Іноді такі родини були доволі щасливі, хоча люди до того фактично один одного не знали.
- От бачите, я просто відчуваю, що ви саме та людина, яка мені потрібна. Якби я не втрутилася, вас би дуже швидко окрутила та ваша Леся. Тим більше, що невдовзі ви станете доволі заможним чоловіком. Я впевнена, в контракті «Еріксона» ви не забули внести пункт про відсотки своїх акцій. Або щось таке в цьому сенсі. Я не помилилася? Бо інакше ви мене дуже б розчарували.
- Ви дійсно не помилися, - засміявся Орест. Його все більше веселила ця, по суті, чужа йому жінка.
- А ви ще запитуєте, чому це я до вас причепилася.
- А паспорт у вас уже є?
- Не треба наді мною насміхатися. Ми з вами не в Америці. Я вже повнолітня за українським законодавством і можу навіть обирати президента цієї держави. То ж можемо одружитися хоч завтра. А мій впливовий тато все влаштує.
- Розкажіть мені більше про нього.
- Колись він врятував Президента України і вбив Раміреса - гіперкілера всіх часів і народів. Батька дуже поважають в Інтерполі. Там він справжня ікона. У штаб-квартирі цієї організації в Парижі є навіть спеціальна дошка, де його ім’я і прізвище вибите золотими літерами.
Музика замовкла, і Мар’яна потягла Ореста до бару. По дорозі він на всі боки крутив головою, шукаючи Лесю.
- Мені віскі з содовою, - звернулася вона до бармена. - А вам що? Сподіваюся не теплого молока?
- І мені, будь ласка, те ж саме.
- Вип’ємо на брудершафт, - запропонувала дівчина, - поцілуємося і перейдемо на «ти». Я чула, що для керівників фірми на цьому теплоході виділені окремі каюти люкс. Це дійсно так?
- Тебе правильно поінформували.
- Тоді давай усамітнимося в твоїй каюті. Леся нічого не помітить. Не треба засмучувати цю дитину. Ти ж з нею ще не спав?
Орест пильніше придивився до Мар’яни і зрозумів, що вона вже добряче напідпитку.
- Не будеш же ти купувати кота в мішку, - захихотіла вона. - Треба провести, так би мовити, апробацію. Не пожалкуєш. Я таке вмію, що тобі і не снилося.
Вона звелася навшпиньки і поцілувала чоловіка у губи.
- Іншим разом, дорогенька. Мені треба йти. Не коректно надовго залишати даму одною, якщо ти привів її сюди.
- Куди ти? - закричала Мар’яна, - залиш хоч би номер телефону.
- Мене чекають, - викрикнув він і майже бігом попрямував до танцювальної зали. Засмучена Леся якось приречено стояла тихенько в куточку. Біля неї вже кинув якір головний менеджер. В нього, видно, не клеїлося, бо і він виглядав невесело.
- Дозвольте вас запросити, - звернувся Хома до дівчини і, не чекаючи відповіді, потягнув її до центру зали, де тупцяло декілька пар.
- У тебе все обличчя в помаді, давай витру, - Леся витягла носову хусточку і почала витирати з Орестового обличчя яскраво червону помаду. При цьому вона зазирала у вічі Хомі. - Ви цілувалися?
- Вона мене поцілувала, не я її. Це доволі суттєва різниця.
- Ну, от і знайшов ти свою кохану. Я так тобі нічим і не зарадила. Сам знайшов. Бачу, ви вже порозумілися і мені пора йти у відставку з посади твоєї секретарки. Та й з твого життя взагалі.
- Не поспішай робити висновки. Мар’яна хотіла мене згвалтувати, - раптом засміявся він. - Майже вимагала, щоб я відвів її до нашої каюти. Це зовсім не та людина, яку я знав раніше. Зовсім інша. Зовні та ж, а всередині геть не та. Стало аж гидко.
Орест раптом засміявся знову:
- А ключі-то від каюти виявляється в тебе. І не лише від каюти, але й від мого серця. Як я цього раніше не помічав?
Орест більш як на голову височів над дівчиною і раптом, не роздумуючи більше ні секунди, прихилив правою рукою її голову на свої груди. Граційна голівка дівчини лягла на широкі груди чоловіка і той відчув, як крізь сорочку на його шкіру просочилось щось мокре і гаряче. Леся мовчки плакала.
Він підняв голову дівчини, зазирнув у її очі і почав цілувати їх, а потім поцілував м’які податливі теплі уста.
- Куди ти сховала ключі від каюти? - запитав він Лесю.
Та мовчки вийняла з кишені ключі і віддала Хомі. Орест міцно взяв дівчину за руку і повів геть. Вона не піднімала голови. В спину їм уперлося два погляди - Мар’яни і головного менеджера. Леся вже не плакала. Вона раптом зупинилася і втомлено запитала його: «Хто я тобі?»
- Кохана дружина, людина з якою я хотів би провести стільки життя, скільки мені долею відміряно.
Вони провели в каюті чудову шлюбну ніч. Орест був дуже ніжний і проявив максимум розуміння, адже до нього Леся ще ніколи не була з чоловіком.
Вранці, чекаючи, що дівчина не підніме очей на людях від сорому, був дуже здивований метаморфозою, яка трапилася з Лесею. Вона ніби враз стала старшою на декілька років. Йшла поруч, тримаючи його за руку і з гордо піднятою головою.
За два тижні вони побралися. Леся перевелася на заочне відділення і за місяць молоде подружжя вирушило до Швеції. На той час Леся була вже вагітна.
Чекаючи свого рейсу на Стокгольм у величній будівлі аеропорту «Бориспіль», Орест сидів з Лесею в ресторані за столиком на двох. Вони куштували якийсь десерт, запиваючи його соком. Розмова не
