вибрався на шосе (соше? сошу? сосе?). Під шинами противно захлюпотіла розплавлена на сонці смердюча смола. Разом з нею з-під коліс на зустрічні авто й під днище “Краузера” зі страшним свистом обрушився дрібний відсів-шрапнель. Треба ж було так “зекономити”! Утім, кажуть, розробники цього варварського методу покриття укра їнських доріг колись отримали державну премію… “Іріда”, “Ісіда”, “Аїда”… Антон, усміхнувшись, згадав своє студентське “ноу-хау”: батярські словесні лічилки, які незбагненним чином вибудовувалися в голові на схожих звукових відчуттях.
Вібрація енергії споріднених слів-звуків - дивний інтуїтивний знак-камертон. Інакше ніяк не можна було запам’ятати, скажімо, сотні, ну, дуже далеких древньогрецьких Богів, Напівбогів, Героїв, Людей.
Схибив - краще не йти на екзамен до світила елінської міфології професора Фідика.
- Доб-ге, доб-ге, юначе, а тепер поп-гошу назвати усіх п-п-поіменно!
Цікавий був старий. Зросту з гобліна, весь опецькуватий, сивина в борідку. Страшенно картавив і заїкався, але коли читав правдивою древньогрецькою величну “Батрахоміомахію” (“Війну мишей і жаб”), - від його харонського голосу й гомерівського гекзаметру-пектаметру студентки заходилися оргазмом. Чорноока Марічка з Самбора - та взагалі втратила розум: віддалася старому прямо на студентській вечірці в гуртожитку. Поклав партквиток, втратив посаду завкафедри, витримав осуд і знущання колег, - а втримався на Олімпі! Ох, і гуляли ж на студентсько-професорському весіллі - як Боги!
А коли “місяць-вдев’ятеро-оббіг-своє-коло”, у 50-річного професора і 19-літньої студентки народилася гарненька дівчинка. Назвали Артемідою, на честь грози чоловіків, цнотливої обітниці, символу незайманості, Богині-покровительниці породіль і маленьких звіряток, що ссуть матку. Хай, мовляв, захищає радянських студенток…
Який стосунок має тутешня горілчана торгова марка до тієї Богині з острова Делос, дочки самого Зевса? Правильно: це - виборчий округ її величності Галини Артем’євої, народного депутата, президента горілчаної імперії. А поруч ще одне жіноче царство - електоральна територія народного депутата, президента фірми “Інтердизель” Людмили Перун…
Западав вечір, і придорожній ліс добігав кінця.
- Наступного разу перед ловами треба буде принести балуваній Галі щедру жертву на лісовому вівтарі, щоб уласкавити її, - мовив старий кремезний Киємон, що зручно всівся на задньому сидінні “Краузера”.
- Атож, усе залежить від волі Артеміди, і треба пильнувати, щоб ні в чому не образити богиню, яка вміє жорстко мститися чоловікам, - погодився другий пасажир Фемістіон. - Ви, мабуть, пригадуєте історію Адмета, який здобув руку прекрасної Алкести. Але потім, під час шлюбної церемонії, не приніс богині належної жертви. І розгнівана Артеміда послала в ложницю молодят клуби змій! “Хто вони і що вони верзуть”, - прислуховувався Антон до розмови випадкових, щойно підібраних подорожників - аж очі на лоба лізли, проте не втрачав контролю за дорогою.
- Я день і ніч молюся, щоб у моєї Телетуси народився хлопчик, - підхопив розмову ще один попутник, миршавий Лігд. - Бо зі своїм народженням дівчатка зазвичай приносять батькам багато клопоту й додають їм зайвих турбот. А користь з них для отчого дому невелика. Зазвичай, вони слабкі, хворобливі й вередливі…
- Тихіше, молодіж! - присікався козарлюга Киємон, і кинув тривожний погляд за тоноване вікно.
- Потім виходять заміж і поривають з батьками усілякі зв’язки, - монотонно, ніби на проповіді, гнусавив Лігд, не звертаючи уваги на застереження сусіда. - То ж якщо Телетуса народить дівчинку (отут він, нарешті, завагався і змовк), - мені важко вимовити ці слова, і хай Артеміда простить мене, - дитина має вмерти!
- Дурню ти критський, кретин, - розійшовся не на жарт Киємон. - Де ти бачив, щоб Артеміда, захисниця жіночого начала (його аж пересмикнуло), зрозуміла тебе, бовдура! Та вона лише отримає інформацію - вмить замочить стрілою!
Самого секс-гіганта Тітія ухоркала! - І хитра ж, сучка, - Фемістіон ледь не проковтнув язик. - Коли покоління секс-гігантів вирішило помститися (кидали в небо величезні скелі, дерева, гранати), Артеміда оголосила їм війну. Не Зевс, а саме вона, стерва (ой!). І шо ви собі думаєте? Прикинулася ланню, макіяж, міні-бекіні, те-се й, виляючи задом, пі-шла собі між мужиками! Який мисливець вистоїть - така легка здобич! Ну, значиться, метнули хлопці списи, а так звана лань, вона ж Артеміда, шась у сторону! Були секс-гіганти й немає: один одного проткнули списами та й попадали, бідолахи, мертвими.
- От, дурні! - не стримався Антон, проскочивши червоне світло у якомусь подорожньому населеному пункті.
- Ягідки! А що вона зробила із завзятим мисливцем Актіоном? - на цей раз байкар чомусь не матюкнувся. - Той лишень підгледів (!) оголене дівоче тіло Артеміди під час купання у прохолодному джерелі на території її приватної долини під Гівораградом. Вона ж черпає воду - і бризь в обличчя Актеонові! Мовляв, іди, пацане, і розказуй усім, що ти побачив голу жінку, - якщо зможеш говорити…
- Ну!.. - аж настовбурчився від жаху й нетерпіння кучерявий оселедець старого Киємона.
- Тієї ж миті на голові бідолашного Актіона виросли гіллясті роги, шия витягнулася, руки обернулися під гомілки, плямиста шерсть укрила тіло. Короче, - перетворила на оленя!
Фемістіон нервово затягнувся дешевою “Примою” і, явно задоволений шаленим корпоративним успіхом його акторського таланту, зверхньо пускав салоном кільчики їдкої місцевої маріхуани.
- Олень то й олень, - уже якось примирливо резюмував Антон. - Що в цьому поганого: сила, п’янке відчуття свободи, гуляєш лісами як кіт - сам по собі. Щоправда, роги…
- Не переживайте за свої роги, - багатозначно підморгнув Фемістіон. - Навіть того не залишила!
Актіона загризли до кісток його ж собаки! Звідки їм було знати, що олень, який розгулює лісом сам по собі, їх господар! Так-от, накинулися і давай шмагати. Він їм кричить: “Фу, до ноги, апорт Артеміду!”. Де там: псиська залишили від оленя-мужика одну криваву рану. А вона, скотина (ой!), підходить та так по-зміїному до нього й сичить:
- Це тобі, - каже, за твоє свято-ТАТЬ-ство!
З інтернет-видання “Вголос”, рубрика “Побут і звичаї” “Щорічно в Індії умертвляється до п’яти мільйонів дівчаток - як новонароджених, так і тих, що не встигли з’явитися на світ. “Люди більше співчувають тиграм, - заявив міністр у справах жінок і дітей Ренука Чонудхарі. - Деякі борються за життя бродячих собак на дорогах, проте суспільство загалом безжалісно труїть малюків жіночої статі. Інакше, ніж геноцидом, це явище не назвеш” Перша причина того, що батьки позбавляються дочок - народне повір’я в те, що первістком має бути хлопчик. Дівчинка - дурний знак. Та частіше дитину вбивають з раціональних мотивів.
Видати дочку заміж - означає ледве не розоритися, розміри приданого мають ледве не перевищувати річний дохід сім’ї. Син же, навпаки, приносить придане в дім…
Найбільш поширений спосіб “позбутися проблеми” - засипати новонародженій рот і ніс піском, підвісити її головою вниз. Якщо сім’я особливо забобонна - краще закопати живцем у глиняному глеку.
У зв’язку з поширенням дородового геноциду дівчаток міжнародні правозахисні організації домагаються заборони ультразвукового визначення статті дитини в утробі матері до її появи на світ”.
Гарний цей “двохсотий”! Майже триста к. с., 4,7 літра, повний привід, три тонни, обтягнуте шкірою розмашисте кермо, розкішні - як дивани сидіння, салон - муху чути. Бордель великої жриці кохання Таїс Афінської! Їдеш наче на комфортному броньовику - ні ями не страшні, ні “камази”намази (оце не треба!). Комфорт, бокс-холодильник, нормальна компанія - дружбани. Чули такі байки? Може, по чарочці з сальцем і цибулькою?
Випадкові пасажири, яких Антон нещодавно підібрав на автобусній зупинці, не відмовилися. І незабаром чотиризонний японський клімат-контроль задихався від стійкого перегару домашнього самогону, клятої цибулі й молодого часнику.
Добре, що сестра Валя, як завжди, поклала до багажника “на дорогу”. Плюс - мішок молодої картоплі, сирі й варені яйця, банки сметани, варення, торбинки вив’ялених минулорічних горіхів, квасолі, сушок для
