Візит Тирідата закріпив мир між Парфією та Римом. Від’їжджаючи, Тирідат обіцяв Нерону перейменувати свою столицю Артаксату на Неронію, а Нерон подарував йому сто мільйонів сестерціїв. Гроші ці було витрачено не марно. Надійний мир із Парфією було встановлено на довгі роки. Навіть коли наприкінці правління Нерона в Римі розпочалася міжусобна війна, кордон із Парфією залишався спокійним
29. Золотий палац - диво античної архітектури. Пошуки нової дружини. Розправа над Антонією. Статилія Мессаліна - третя дружина Нерона
У цей час у Римі завершувалося будівництво Золотого палацу.
За Нерона в імперії було зведено велику кількість громадських будівель і споруд, але свій новий палац він побудував з особливим шиком. Територія палацового комплексу становила 270 гектарів і простягалася від Палатинського до Есквілінського пагорба - палац оточували чудово обладнана паркова зона й приміщення допоміжних служб. Будівництво палацу розпочалося одразу після приходу Нерона до влади. Під час пожежі 64 року вже майже зведений палац сильно постраждав, але Нерон наказав його перебудувати, зробивши ще розкішнішим, і дав йому нову назву - «Золотий». Це була приголомшлива споруда!
За словами Плінія Старшого, приймальну залу палацу прикрашала бронзова статуя самого Нерона, роботи відомого скульптора Зенодора.
Висота статуї - 119 футів - дозволяє уявити розміри самої зали. 1 римський фут = 0,2963 метра. Отже, заввишки статуя була понад 35 метрів, більшою за знаменитий Родоський колoс, висота якого становила приблизно 32 метри. Для оздоблення палацу було написано картину на полотні розміром 120 футів. Це було найбільше з відомих історії живописних полотен античного світу. Картині не пощастило - вона згоріла у майстерні в Маєвих садах, «уражена ударом блискавки», так і не встановлена в залі, але у Золотому палаці вистачало й інших визначних пам’яток.
За словами Светонія Транквілла, площа палацу «була такою, що потрійний портик по боках був у милю завдовжки; усередині був ставок, подібний до моря, оточений будівлями, подібними до міст, а затим - поля, що строкатіють ріллями, пасовиськами, лісами й виноградниками, і на них - безліч домашньої худоби й диких звірів. В інших покоях усе було покрито золотом, прикрашено коштовним камінням й перлами; в обідніх палатах стелі були штучні, з поворотними плитами, щоб розсипати квіти, з отворами, щоб розвіювати аромати; головна палата була кругла, вдень і вночі вона неспинно оберталася вслід за небосхилом; у лазнях текли солоні й сірчані води. І коли такий палац було закінчено й освячено, Нерон тільки й сказав йому похвалу, що тепер, нарешті, він буде жити по-людськи».
Тоді ж, 66 року, Нерон знову, уже втретє, одружився. Після смерті Поппеї Сабіни Нерон хотів оженитися на іншій дочці Клавдія - Антонії. До цього Антонія вже двічі встигла побувати у шлюбі. Раніше згадувалося, що її другого чоловіка Фавста Корнелія Суллу спершу було заслано за наказом Нерона, а потім страчено, зведену сестру Антонії - Октавію, яка вісім років пробула дружиною Нерона, теж було страчено за його наказом, сама Антонія була замішана у змові Пізона. Чому ж Нерон вирішив узяти собі наречену з ворожого табору?…
Нероном тут, мабуть, керували не почуття, а насамперед політичний розрахунок - одружившись із такою видною представницею ворожої йому частини римської знаті, він міг би послабити лютість опозиції.
Антонія відмовилася від зробленої їй пропозиції. Раніше це анітрохи не занепокоїло б Нерона й привело б уперту хіба що до заслання.
Одначе тепер він не міг допустити нового шлюбу Антонії - будь-який представник римської знаті, за якого б вона вийшла заміж, став би визнаним лідером ворожого йому табору, а одруження з дочкою імператора Клавдія давало б йому в очах римлян легітимні претензії на імператорський трон. Можливо, відмовляючи Нерону, Антонія не очікувала, що це буде коштувати їй життя. Проте сталося саме так.
Після відмови стати дружиною принцепса її того ж року було знову обвинувачено в підготовці перевороту і страчено. Загибель Антонії могла бути пов’язана й з її можливою участю в розкритій 66 року змови Вініціана, про яку буде докладніше розказано трохи пізніше. Але саме відмова Антонії стати дружиною Нерона зумовила таке жорстоке рішення. Одружився Нерон із Статилією Мессаліною, дружиною свого колишнього наближеного Вестіна. Марк Аттик Вестін ще нещодавно був одним із друзів Нерона. 65 року він навіть був консулом, одначе того ж року, у розквіті кар’єри, його звинуватили у причетності до змови Пізона й примусили до самогубства. Римом ходили чутки, що Нерон уже тоді мав любовний зв’язок зі Статилією Мессаліною, і саме шлюб Вестіна з нею був справжньою причиною його загибелі.
На виправдання Нерона можна майже з повною впевненістю сказати, що це було не так. Якщо сам Марк Аттик Вестін, можливо, й міг би припуститися помилки, уклавши шлюб із шаленого кохання, то Статилія Мессаліна так би ніколи не вчинила. У питаннях шлюбу вона була жінкою досвідченою. Не надто переживала вона й через загибель останнього чоловіка. Її шлюб з Марком Аттиком Вестіном був для неї вже четвертим, а шлюб із Нероном - п’ятим. Це була жінка вродлива, хитра й обережна. Якщо зображення другої дружини Нерона Поппеї Сабіни з’явилося на монетах лише після народження нею дочки, зображення Статилії Мессаліни з’явилися на монетах східних провінцій Риму й без цього. Вона красувалася при дворі, насолоджувалася життям, але вміла не озлити інших і не нажила собі серйозних ворогів. Незадовго до усунення Нерона, коли вже всім стало зрозуміло, що втримати владу йому не вдасться, Статилія Мессаліна без усяких вагань покинула його й відбула на час смути на свою віллу. А незабаром знову розважалася при дворі й навіть ледве знову не стала імператрицею, коли з нею зібрався одружитися Отон, який досяг влади 69 року. Цьому завадила лише поразка імператора Отона в битві під Беадріаком, після якої він мусив позбавити себе життя, але останнього листа перед тим, як вкоротити собі віку, Отон написав їй, Статилії Мессаліні.
30. Змова Вініціана й розправа Нерона над змовниками. Загибель Корбулона. Початок Іудейської війни. Веспасіан стає головнокомандувачем римських військ на Сході
Клопоти, пов’язані з новим весіллям, не стали на перешкоді бажанню Нерона відвідати Грецію. На кордонах імперії було спокійно, і, здавалося б, ніщо не могло йому завадити.
Однак якщо з Парфією було встановлено мир, то з римською знаттю в Нерона тривала війна. Не встиг Тирідат поїхати на батьківщину, як у Римі було розкрито нову змову - змову Вініціана. Про неї збереглося мало відомостей - усього лише згадка Светонія Транквілла (розділи книги Тацита, присвячені цьому періоду, загублено), але те, що Светоній у своїй книзі про Нерона говорить лише про дві змови - Пізона й Вініціана, - дає підстави гадати, що саме вони були найнебезпечнішими. Судячи з того, що змову Вініціана було розкрито в Беневенті (місто на Аппієвій дорозі, сучасний Беневенто), змовники планували покінчити з Нероном, коли він вирушить у свою давно плановану поїздку до Греції - саме через Беневенто пролягав найзручніший шлях із Рима до порту Брундізій, звідки зазвичай відпливали з Італії до Греції. Важко сказати, як саме цього разу було викрито змову та що надихало змовників - високі державні міркування чи просто жага влади, - але Нерон розправився з ними нещадно - всіх їх стратили. Постраждали і їхні родичі - одних було вбито, інших заслано.
У цей час було страчено й дочку імператора Клавдія Антонію, яка відмовилася раніше вийти заміж за Нерона. Невідомо, чи була пов’язана страта Антонії зі змовою Вініціана, але зв’язок подій у часі тут очевидний. Страта Нероном ще однієї рідної дочки свого названого батька, звісно ж, викликала в римлян ремство - все потомство імператора Клавдія було знищено його названим сином.
Придушення змови не вирішило всіх проблем, а навпаки, викликало нові. Вініціан був зятем видатного полководця Доміція Корбулона. Зараз не можна сказати напевне, чи був Корбулон причетний до змови Вініціана, але залишати живою таку людину після страти його зятя Нерон ніяк не міг. У розпорядженні
