7. Він, покровитель воїнства, що згідно з багатьма легендами викував у кузні Сварога чарівний меч, Меч Орія, яким русичі, Орієві нащадки перемагають ворогів. Про це повідав русичам Отець Ор, якого Сварог узяв до своєї Небесної кузні. «А бачив там Ор, як Перунько мечі кує на ворогів, і кувавши, рече йому: 'Це стріли і мечі маєте на воїв тих, і не смійте боятись їх, бо знищу їх до поду' ... Це бо говорив Перунько і кував мечі й Ору казав, і те Ор повідав Отцям нашим» («Велесова Книга», 24-В).
8. Чоловіки вшановують Перуна всенічною братчиною біля дубів. Жіноча пара Перуна — Перуниця, Летениця, або Блискавиця (Молонья) святкується на третій день після чоловічої братчини.
9. Молитвою до Перуна починалась кожна битва: «Слава Богу Перуну Вогнекудрому, який стріли на ворогів верже, і вірно по стежці вперед веде, бо єсть Він воїнам суд і честь, і яко златорун — милостив, всеправеден єсть!» («Велесова Книга»). З Перуном також пов'язане вчення про переселення душ загиблих воїнів, бо: «Це Він нас веде стезею Правою до брані і до Тризни великої по всіх полеглих, які йдуть у Життя вічне до Полку Перунового» («Велесова Книга», 11-А). Тут зустрічаємося з поняттям Полку Перунового, яке означає військо, Божественну армію, а також сам військовий похід або саму битву (прю). Звідси й ім'я Перуна.
10. Полк Перуна живе у Сварзі вічно. Бо до нього входять тільки хоробрі лицарі, які загинули на полі брані і впали, затуливши свою рану рідною землею. Ця грудка землі є їхньою перепусткою до Лук Сварожих. Смерть воїна за Рідну Землю дає йому безсмертя, тому смерті не боялися: «А по смерті своїй станемо перед Мар-Морією, та щоб сказала вона: 'Не можу винити того, яко наповнений землею, і не можу його одділити од неї'. І Боги, що там є, скажуть тоді: 'Се русич і залишиться ним, бо взяв землю до рани своєї і несе її до Нави'» («Велесова Книга», 37-Б).
11. Страшно було стати рабом, бо раб по смерті своїй у всіх своїх наступних перевтіленнях залишиться лише рабом свого пана, а його душа також належатиме його рабовласнику, тому: «немає іншого вороття, аби лишитися при житті. Ліпше мертвими бути, бо живі працюють на чужих, а те — ніколи!» («Велесова Книга», 8/3). Тут же згадуємо святі слава нашого Великого князя Святослава: «Ліпше потятими бути, аніж полоненими. Мертві бо сорому не мають» («Літопис Руський»).
12. Після битви Мати-Слава прекрасною дівою Магурою ходить по полю, збираючи полеглих. Полеглого русича Магура торкнеться своїм золотим крилом, поцілує в холодні вуста і піднесе свій золотий кубок, повний Води Живої. Тоді Душа загиблого відправиться до Лук Сварожих, щоб поповнити Полк Перунів, і тут він вічно житиме у Сварзі й пам'ятатиме останній поцілунок Магури: «А Мати скликає до Лук Твоїх, Свароже великий! І рече йому Сварог: 'Іди, сину мій, до тієї краси вічної. А там побачиш, що діди і баби твої в радощах і веселощах, хоч досі гірко плакали, а зараз возрадуються з життя твого вічного'» («Велесова Книга», 7-Е). Це вчення про Священний героїзм, думаємо, було відоме ще й нашим козацьким Предкам. Це Мати-Слава вселяла в них віру в перемогу й укривала їх Покровом своїх золотих крил.
4. Перунов день: общие сведения
1. Перунов день — великий Святодень всех воинов-защитников Родной Земли, а также всех честных радарей-пахарей, отмечаемый на Руси 20 липеня/июля.
2. В эпоху двоеверия на Руси о сию пору отмечали Ильин день («Илью-пророка»). В народе говорили: «До Ильи облака ходят по ветру, а с Ильи начинают ходить против ветру», «На Илью до обеда — лето, а после обеда — осень», «До Ильи поп дождя не умолит, после — и баба фартуком нагонит», «До Ильина дня дождь в закром, а после Ильина дня — из закрома», «Илья словом дождь держит и низводит», «Илья грозы держит, Илья хлебом наделяет», «С Ильина дня мужику две угоды: ночь длинна да вода холодна», «После Ильина дня в поле сива коня не увидать — ночи тёмные». «Илья-пророк — косьбе срок», — то есть заканчивается сенокос и начинается жатва, «Илья-пророк в воду льдинку уволок», — по поверьям, у мчащегося по поднебесью Перунова Коня[538] в этот день слетела подкова и упала в воду, отчего вода похолодела (также говорили: «На Ильин день олень копыто обмочил — стала вода холодна»).
3. Согласно белорусским верованиям, сестра (или, по другой версии, жена) Ильи — Мария Огненная — постоянно скрывает от Него день Его чествования, потому что если Он узнает, то от радости может так разойтись, что испепелит весь свет. В народных песнях и преданиях Южных Славян Огненная Мария очень часто представляется с атрибутами Перуна (стрелами-молниями):
Свет Илиjа грома небесного,
А Мариjа муньу и стриjелу...[539]
4. По народным поверьям, дождём на Перунов день смываются злые чары — «лихие призоры» (сглазы и порчи) и многие болезни. Например, чтобы снять припадки падучей болезни (эпилепсии), учили знахари, к этому дню следует сшить больному рубаху, одна половина которой будет пошита из мужской рубахи, а другая — из женской. Как только больной проснётся, на него нужно надеть эту рубаху, подвести к зеркалу и трижды сказать: «Не в женском, не в мужском, не в рубахе, не в платье, а в рубище. Как мир людской помнит день Ильин, так и [имярек] с этого дня будет жив, здоров. Как Илья исцелился, так и [имярек] исцелится!»
5. Заметим, что в приведённом выше заговоре имеется в виду чудесное исцеление былинного русского богатыря Ильи Муромца, образ которого, равно как и библейского пророка Илии, в эпоху двоеверия тесно связывался в народном сознании с Перуном[540]. Причём, согласно русским былинам, Илья Муромец вовсе не был приверженцем христианства:
Он начал по городу похаживать —
На Божии храмы да он постреливать.
А с церквей-то он кресты повыломал,
Золоты он маковки повыстрелил,
С колоколов языки-то он повыдергал.
Заходил Илья в дома питейные,
Говорил Илья да таковы слова:
«Выходите-ка, голи кабацкие,
А на ту площадь на стрелецкую,
Подбирайте-ка маковки да золочёные,
Подбирайте-ка вы кресты серебряны,
А несите-ка в дома питейные...».
6. Перунов (Ильин) день издревле называли в народе «сердитым днём». Работать в этот день, по обычаю, было нельзя: «На Ильин день снопов не мечут: грозой спалит». В этот день не выгоняли скот за околицу, так как считалось, что в это время в лесу свободно разгуливают дикие звери (особенно волки) и ядовитые змеи.
