Приїхали ви, значить, на село з добрим запасом набоїв.
Тягти з собою зразу всi набої на болото чи на озеро нема нiякої рацiї - ви їх залишаіте в хатi у того селянина, де зупиняітесь.
А зупиняітесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко вiд озера чи вiд болота.
Виходячи на озеро, берете ви тридцять-сорок набоїв.
Ранкова зорька була невдала: стрiляли ви мало, набої у вас цiлi... Вiдпочивши трохи пiсля ранкової зорьки та як слiд поснiдавши, ви йдете до озера, - може ж, де назирите якусь на озерi дичину.
На озерi плаваі якась птиця.
Прикинули - гагара...
Ви смiливо йдiть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте i вона не вiд того, щоб погратися з вами у полювання.
Ви пiдходите - нацiляітесь!
- Бах! - i нема гагари!
У той самий момент, коли ви сiпаіте 'собачку', гагара пiрнаі!
Шрiт робить на тiм мiсцi на водi цiлу бурю, - й гагари нема!
Хвилинка, i крокiв за три вiд того мiсця, де шаленiв на водi ваш шрiт, витикаіться гагаряча голiвка. Ви за лiву 'собачку' - сiп.
- Бабах! - i нема гагари...
Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара. Прекрасна вона на водi, струнка, довгошия i слiпучо-бiла, коли повертаіться до вас грудьми своїми...
- Бабах! - i нема гагари!
Хвилина - i і гагара.
- Бабах з лiвої! - i нема гагари.
Вашi тридцять патронiв вилiтають за тридцять-сорок хвилин!
Але хiба ж ви вiдступитесь од бажання добути гагару?!
Та нiколи в свiтi!
Щоб ото вiдмовитися мати в себе в кабiнетi таке прекрасне чучело?
А хiба не приімно буде вам подарувати дружинi шкурку з гагари?
Убити двiстi-триста гагар, зняти з них шкурки (у гагар дуже мiцна шкура й густий-прегустий пух!) - таке вийде оригiнальне тепле пальто, що нi в кого в свiтi такого не буде!
I я можу навiть побожитися, що нi в кого в свiтi такого пальта не було й не буде!
Вистрiлявши всi свої тридцять набоїв, ви бiгом до хати, до свого запасу.
Прибiгли - набили патронташа, взяли два десятки в кишенi - знову бiгом на озеро.
Хазяйка до вас:
- Мо'б пообiдали! Я борщу з карасями наварила!
- Потiм... Потiм! - кидаіте ви. - Гагара!
Пiдбiгаіте до озера, а гагара, голубочка, плаваі собi та хлюпочеться, пiр'ячко своі дзьобом перебираючи.
Подивиться на вас i нiби ось-ось скаже:
- Приготувались! Почали!
Вона вже вiдпочила й готова знову гратися з вами в полювання.
Починаіться знову:
- Бабах з правої! - нема гагари.
- Бабах з лiвої! - нема гагари.
Вистрiливши другу порцiю набоїв, знову бiжите до хати, знову берете набої...
Взяти зразу всi набої до озера - нiколи ви їх не вiзьмете, бо ви твердо переконанi, що ось оцим уже пострiлом ви обов'язково гагару встрелите!
Можна навiть антракт зробити - i ви вiдпочинете, i гагара вiдпочине. Так ото, сюди-туди бiгаючи та в гагару стрiляючи, ви й проводите цiлий день у мисливському запалi й напруженнi.
А крiм того, їхатимете додому без тягаря, легеньким i веселеньким... Сумувати з того, що ви не встрелили гагари, - не сумуйте, i на той рiк вона ще прилетить i ще дасть вам один, а коли захочете, то й кiлька днiв напруженого й запального полювання!
Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiряіте при цьому, як ви стрiляіте.
Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт лягаі якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара.
Ви не промазали!
А це теж чого-небудь та варт!
А чи можна взагалi встрелити гагару?
Можна!
Ну, добре, - я вже вам одкрию цей секрет.
Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця.
I дуже гостроока, - бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль.
От вона плаваі i нiби зовсiм на вас не звертаі жодної уваги...
А насправдi одним оком аж просвердлюі вас, всi вашi найменшi рухи.
I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на 'собачцi' лежить.
I тiльки вiн натискуі, - навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути 'собачку', вона - хоп! i вже пiд водою.
А поринаі вона, як блискавка!
Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати їй помiтити, коли саме ви натискуіте 'собачку'.
Як це зробити?
Накрити курки картузом - не бачитимете мушки.
Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на неї уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiляітесь.
Гагара думаі, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь.
А ви, через дзеркальце прицiлившись, - бабах!
- I ість гагара!
Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв.
Ви зразу знiмайте з нього шкурку.
Їсти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить!
Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджуіться мiль!
ЕКIПIРОВКА МИСЛИВЦЯ
'Без пристрою, - як каже народне прислiв'я, - й блохи не вб'іш'.
Мисливець, як ми знаімо, блiх не полюі, мисливець, коли вiн і справжнiй мисливець, - вiн полюі левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв, бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона.
Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками!
В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, - це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на 'дуже суверенних' територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська.
Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiї 'вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра...'
Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруімось на полювання:
