Якi ж ви радi: перший у вашiм життi мисливський собака. Ваш! Власний! Пестите ви його, голубите ви його, доглядаіте, як сина, як найдорожче для вас створiння.
Купили ви йому нашийника, купили поводок i за кiлька часу ведете до мисливського клубу, в собачу секцiю, на експертизу.
Показуіте суворому дядi i так на нього дивитесь, як у дитинствi колись дивилися на батька, коли суворий i заклопотаний батько ваш ласкаво подивився на вас та ще й приголубив.
- Ну?! - запитуіте. - Песик! Правда, хороший i кровний? Га?
Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потiм перекидаі свiй погляд на вас i байдуже кидаі;
- Кундель!
- А менi казали - сетер!
- Значить, сетер-кундель! - кидаі дядя.
- А як iз ним далi? - трепетно запитуіте ви.
- Та що ж далi? На цiм поводку не варто вiшати, хороший поводок. Повiсьте на простiй шворцi. Нi в його папи, нi в його мами сетер у кровi не ночував! Кундель!
Пiсля цього у вас удома з тещею гостро-короткий дiалог, пiсля якого теща резюмуі:
- Акулiна Кузьмiнiшна женщина не такая, - а вже на сьомому роцi приобщалася й сповiдалася. I нiколи я не думала, i нiколи я не гадала, щоб моя Люда (Люда -це ваша, значить, дружина) могла так помилитися щодо друга її жистi, а вона ж у мене одна, i куди я дiнусь, i хто їй, та й не тiльки їй, пектиме такi пончики. Невдячнi тепер пiшли молодi люди. Коли мати рекомендуі собаку, то слiд все-таки пам'ятати, що рекоменлуі собаку мати. Бо я мати не тiльки Людi, а я тепер мати й вам. Не може, отже, бути собака не сетер, а кундель! Од кунлеля чую! Людо, дай менi понюхать!
Перший собака для мисливця-початкiвця дуже трудний собака.
Потiм уже буде легше...
Потiм уже, коли ви познайомитесь i з мисливцями i з їхнiми собаками, коли ви вже знатимете, що був на свiтi знаменитий Камбiз, чорний пойнтер, i знаменита Алi, лаверак, i знаменитий Джой - гордон, - тодi вже ви придбаіте собi таке цуценя, яке вам бiльше до вподоби.
Коли вам бiльше до серця пойнтери, вам скажуть:
- У Василя Iвановича і сука-пойнтер камбiзiвських кровей. Сам Камбiз Перший колись перестрибнув через неї, коли вона вилазила з вагона на станцiї Бориспiль.
Придбали ви чудесне, примiром, пойнтереня.
Як його назвати?
Безперечно - Джек, або Джой, або Стек!
Нiколи в життi не прозивайте його Бровком чи Цяцею (коли вона-сука), чи Терном, боже вас борони: таке iм'я може навiки зiпсувати собацi таланти, хоча б собака була навiть богом.
Привели, чи принесли, чи привезли ви, значить, песика додому.
- Правда, славний песик? - запитуіте ви у своїх домашнiх.
Теща ваша, подивившись примруженими очима на вас i на песика, пiде до своії кiмнати, нiчого не сказавши.
Дружина ваша Люда подивиться спочатку на свою маму, яка воднораз i ваша теща, погладить песика по голiвцi й прокаже:
- Хороший песик? А чумка в нього скоро буде?
- Мабуть, скоро, - вiдповiдаіте ви.
- Хоч би скорiше! Кажуть, що вже як собачка перечумуі, то тодi вже не дохне.
- Так, тодi вже не дуже дохне!
- А вiд чумки дохне?
- Дохне!
- Хоч би скорiше чумка!
- Де ж ми його пристроїмо? - ласкаво запитуіте ви.
I тут чуіте тещину пораду з сильним притиском на шиплячо-свистячi й голоснi:
- Двоспальне лiжко, може б, ви йому поставили? А може б, окрему канапу.
- Мамо, - заспокоюі дружина, - ну чого ти хвилю-ішся? Скоро ж буде чумка!
Починаіться виховання мисливського собаки, а вiд виховання залежить все: i добутливiсть вашого полювання, i вся краса, й насолода вiд полювання з мисливською собакою високих кровей.
На другий день пiсля того, як у вас оселився симпатичний чистопорiдний песик, починаіться дискусiя на тему:
- Хто витиратиме?
- Я не витиратиму! - кидаі теща.
- Я вже сьогоднi п'ять разiв витирала, а чумки ще нема! - заявляі дружина.
- Витиратиму я! - рiшуче кажете ви. - Де це нашi ганчiрки подiвалися? Скрiзь були ганчiрки, а тепер хоч би тобi одна.
Витираіте, значить, ви...
От ви витерли вже пiзненько, лягаючи спати, поклали Джека на його мiсце i лягли.
Джековi скучно за мамою, йому скучно за братiками, за сестричками, - Джек так жалiбно-жалiбно скавучить.
Теща ваша, виходячи з 'удобств' i човгаючи пантофлями, ласкаво заспокоюі Джека:
- Цить! Цить! Здох би ти йому!
В цей час ви кашляіте i кидаіте:
- Джеконько! Спи, голубчику!
I чуіге тещине:
- Спи, песику. Спи, любенький. Навiки засни, собаченько наш хороший.
Заснув Джек, заснула теща, заснула дружина, засипаіте ви...
А засинаючи, чуіте, як дружина увi снi кличе благально:
- Чумко! Чумко! Чумочко! Швидше, швидше, швидше!
Так росте у вас ваш улюблений i чистопорiдний Джек.
Вiн росте, а ви витираіте.
Витираіте й водите Джека гуляти.
Щоб не часто витирати, частiше треба водити гуляти, а як не часто водити гуляти, тодi часто треба витирати.
Водити гуляти малесенького чистопорiдного песика з п'ятого-шостого поверху разiв по п'ять-шiсть на день - дуже приімне спортивно-гiмнастичне заняття.
Зразу так-таки ви беретеся i вчити Джека рiзних потрiбних мисливських штук: iти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку рiч i т. iн.
Особливо приімно вивчати собачку знаходити вашi нiчнi пантофлi.
Чистої породи песик за 2-3 днi збагне цю науку, а вже за 2-3 тижнi бiля вашого лiжка лежатимуть усi пантофлi вашої родини й усiх сусiдiв, що живуть у спiльнiй з вами квартирi.
Веселi часи настають, коли в песика зубки починають прорiзатися.
Тодi одного чудового ранку ви прокидаітесь, бо сильно скавучить собачка i сильно кричить дружина Люда:
- Модельнi! Боже мiй! кдинi модельнi черевики!
- В чiм рiч? - запитуіте ви.
- Поїв модельнi черевики!
- Хто поїв модельнi черевики?
- Ваш Джек поїв модельнi черевики!
Тижнiв на два ви переходите з дружиною на 'ви'...
А ще за кiлька часу з поважною вашою тещею припиняються всякi зносини i на 'ти', i на 'ви', бо од її улюблених нiчних шльопанцiв залишилися двi недогризенi стельки.
Але то нiчого, - ви все рiвно Джека любите, вiн уже носить поноску, вiн шукаі речi, i ви самi бачили його першу стойку у дворi на сусiдчину рябеньку курку.
