О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.А коли до всього того гріх збороти до кінця,То скажи тоді: якого ж треба прагнути вінця?О діброво! О зелена! Моя матінко свята!Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.Здрастуй, любий мій спокою! Ти навіки уже мій!Добре бути нам з тобою: ти для мене, а я твій.О, діброво! О свободо! Я в тобі почав мудріть.І в тобі, моя природо, шлях свій хочу закінчить.
Гей, поля, поля зелені…
Гей, поля, поля зелені,Зелом-квітом оздоблені!Гей, долини, і балки,І могили, й пагорки!Гей ви, вод потоки чисті!Береги річок трависті!Гей же, кучері які у дібров сих і гайків!Жайворонок над полями,Соловейко над садами,-Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить.А коли зійшла денниця,То прокинулася птиця.Музика звучить навкруг, у повітрі шум і рух!Тільки сонце визирає -Вівчар вівці виганяє,На сопілочку свою котить трелі по гаю.Пропадайте, думи трудніІ міста багатолюдні!Я й на хлібові сухім житиму в раю такім.
То яка ж та слава нині?…
То яка ж та слава нині?Глянь на бучу в сій годині!Ізраїле! Гідри -звіра,Чи велика в тобі міра,Треба зрозуміти.Булава і скіпетр сяє,Рано вставши,- слава злая,Серце сповнене тривоги,Руки зв'язані і ноги, Як минути сіті?Нині п'яна скаче воля,Рано вставши - марна доля.Ізраїле! Того звіраДе ведуть мета і міра?Треба вже прозріти.Шлють сирени з океануПісню солодко-оманну,Бідне серце, щоб се чути,Хоче назавжди заснути,Не сягнувши землю.Плоть і світ! О прірво люта!Все в тобі наскрізь отрута,Щелепами позіхаєші усе підряд ковтаєш.Як минути сіті?
