Подивися, як живеш: друга у собі знайдеш, Стрінеш там ти іншу волю, Стрінеш в злій блаженну долю: У тюрмі твоїй там світ, у болоті твоїм - цвіт. Правду Августин трима: пекла не було й нема, Воля - пекло перекляте, Воля - піч пащекувата. Тож візьми її до рук - і ні пекла, ані мук. Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі - то ядь. Пащею ти позіхаєш І підряд усіх ковтаєш. Вбий же знак глупоти - пекло здужаєш ти. Боже! Слів живих улий! Хто без тебе не смутний? Радість ти життя єдина, Рай, солодкість безупинна! Вбий ти волю злу у нас, твій зцілить нас чистий глас! Дай нам силу своїх слів! Славимо царя царів! Всесвіт весь співа про тебе, Створений законом неба,- Що потрібне, те легке, непотрібне ж є важке! Осінь нам приходить, а весна пройшла…
Осінь нам приходить, а весна пройшла, Кози діти родять, як весна прийшла. Ледве літо запалало, а козля вже цапом стало, Цап бородатий! Гей, забудемо печалі! Вік утіхи дасть нам мало, Засолоджуйсь, життя! Хто журбу приховає хоч би і на дні, Зразу й умирає - губить свої дні, Гей-но, радосте, втіхо, серце спить собі тихо, Пряме ж ти, життя! Не красне довготою, а красне добротою, Як та пісня, життя! Бог мій милосердий, я його люблю, Бо то камінь твердий, сум, прецінь терплю. Він живий, не вмирає, бо живе з ним, палає І душа моя. А кого забуває, той печалі хай має, Бо ото сирота! Солодощів бажаєш? Вбий ти завидь усю, Вдовольняйся, чим маєш,- і осягнеш красу. Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи, Смерть - то спокій лише. Жив отак у Афінах, жив отак в Палестині Епікур - Христос. ,
Амур - Венерин син, у римській міфології бог кохання
