Цікаві досліди

Пєтрушка мовчки кида яйця i пиздує до дверей.

Гурвiник (роздивляється Пєтрушкiну працю). Блядь, якогось жида нарисував:

Входить Мальвiна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратiно. А шо, Мальвiна, даси поїбатись?

Мальвiна(обiжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?

Буратiно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?

Мальвiна. Нє. Єслi хочете, хлопчики, тiльки в рот, ето — пожалуста, ето можна, а поєбаться — дома єбайтєсь.

Гурвiник. У, жадна сука.

Гурвiник i Буратiно киряють. З ванни доноситься щасливий i дурний регiт Красної Шапочки i звуки води.

Гурвiник(неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красiва тьолка. Но в неї, панiмаєш, тiльки тiло красiвоє, i бiльше нiхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрiчалась з парнем. Такой хороший парнiша. Вiн мiчтав, шо вiн колись пiде в армiю, а вона його буде ждать. I от приходять вони в бєсєдку, а вона йому i каже: «А тепер єбi мєня». А вiн їй: «как ето?» А вона говорит єму: «от сейчас я тобi покажу, как ето». I не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, вiн їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить i каже: «а тепер пiшов на хуй». А вiн: «как ето?:» От, жалко пацана.

Буратiно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. I так i сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечi положить i гладiт, i гладiт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобi, кiт? I по їбальнику сразу — на! (Вздихає.) Любила меня.

Мальвiна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. I та любила, i та хуєла: Та подивiться на себе, кому ви нужнi?

Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вiкiнг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний пiджак. На руках у Нєзнайкi золотi гайки. З усiх карманiв стирчать пачки грошей.

Мальвiна(сама до себе). Ето пiздєц.

Слєдом за Нєзнайкой iде Сiнєглазка. Пiд очима в неї бланжi. Сама вона п'яна, раскована, смердюча i нiкому, крiм Незнайки не нужна.

Сiнєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!

Нєзнайка (с прибалтiйським акцентом). Послушай, Сiнєглазка, я тєбя прошу:

Сiнєглазка. От'єбiсь! Надоєл! Дурак! (Iгрiво.) Рєбята:

Нєзнайка. Сiнєглазочка, что я таково сказал?

Мальвiна (до Нєзнайки). Простiтє, у вас такой прiятний акцент: Ви нє нємєц, случайно?

Нєзнайка. Нєт, я с Прiбалтiкi.

Мальвiна. Ах, как iнтєрєсно, скажiтє мiнє своє iм'я.

Нєзнайка. Нєзнаускас. Простiтє мєня, я сєйчас. (До Сiнєглазки.) Сiнєглазочка, можно тєбя на мiнутку, пройдьом до уборной, i назад.

Сiнєглазка i Нєзнайка iдуть в просторну уборну, звiдки в самом скором врємєнi доносяться противнi женськi п'янi матюки i звуки ляпасiв.

Мальвiна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчiна!

Буратiно. Мальвiна, вони в сральню пiшли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвiник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка iщо з утра сидiт.

Мальвiна. Отстаньтє от мєня, кобєлi протiвнi! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)

З уборной чути крики Сiнєглазки: «Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!». Чути знову ляпаси i опять ридання. Женскiй плач звучiт в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торгiвельного флоту, i Карандаша, художника-китчмена.

Самодєлкiн (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкi ридають, матроси смiються. (До Карандаша.) Антонiо, падйом! Iлi в тєбя собаку кинуть?

Карандаш. Не трогай, вона заразная. I вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратiну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де iкебана? Щас всє пойдут нахуй.

Самодєлкiн. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросiв, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антонiо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.

Карандаш. Шо за Антонiо? Меня Карандаш звуть.

Самодєлкiн. Ну, считай, шо ти довиябувався.

Самодєлкiн швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон i Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Вiн тихо плаче. Вiн сидить, охопивши голову двома руками i плечi його трясуться. При цьому весьолiсть Самодєлкiна сягає вищого рiвня.

Самодєлкiн (дико реве). Iiiiiй скажуть она заридає:

Самодєлкiн реве i танцює чочотку. З уборної раком вилазить вiдпизжена Сiнєглазка.

Сiнєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вiнта за кормой!

Карандаш. А зараз всi на хуй пойдуть.

Гурвiник. Дайте менi жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.

Сiнєглазка стоїть раком на пiвдорозi мiж уборною i общею залою. Вона блює i спiває. З вани чути веселi звуки, iздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопцi гуляють. Не приймають участi в веселощах тiльки плачущий Нєзнайка, Мальвiна i Пєтрушка, мовчазний карлiк в кепкє. Мальвiна пiдходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечi i пестить його.

Мальвiна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом i будєм щаслiви.

Нєзнайка, кайфуючи, що його пожалiли, з усiєю силою б'є головою в стiну i ридає ще громче.