33. Згодом він, підготувавшись, вирушив до Абідоса. Тим часом ішли роботи для з'єднання мостом Азії з Європою. Є там на Геллос-понтському Херсонесі, між містами Сестом і Мадітон, скеляста коса(1), яка випинається в море навпроти Абідоса, де пізніше, за кілька років, коли стратегом був Ксантіпп (2), син Аріфрона, афіняни спіймали перса Артаікта (3), правителя Сеста, і прибили його живцем до дошки: перед тим він загнав жінок у святилище Протесілая в Елаюнті і там знущався з них.
34. Отже, в напрямі до цієї коси і, виступивши від Абідоса, вони почали будувати мости, ті, кому було наказано це робити, один міст із кодолами з білого льону робили фінікійці, інший єгиптяни з кодолами з папірусу. Сім стадій має протока від Абідоса до протилежного берега. Вже міст було перекинуто, коли знялася страшна буря і порозбивала на тріски всі мости.
35. Коли про це довідався Ксеркс, він у гніві наказав шмагати Геллеспонт триста разів і кинути в море пару кайданів. Я чув навіть, що крім того він послав туди інших майстрів, щоб вони затаврували Геллеспонт'. Напевне відомо, що Ксеркс, коли шмагали Геллеспонт, наказав повторювати такі варварські та безглузді слова: «Гірка вода, владар накладає на тебе цю кару, бо ти його образила, а він тебе нічим не скривдив. І цар Ксеркс перейде через тебе, чи ти хочеш, чи ти не хочеш цього. І справедливо, звичайно, ніхто з людей не принесе тобі жертви, ти каламутна та солона річко!» І не лише море він наказав покарати в такий спосіб, а ще наказав відрубати голови тим, хто наглядав за спорудження мостів на Геллеспонті.
36. І ті, кому була доручена ця неприємна справа, виконали її, а інші будівники знову почали споруджувати міст(1). І ось як вони їх споруджували: зв'язали між собою як підпору для моста шістдесят пентеконтер і трієр і як підпору для іншого моста триста чотирнадцять, і їх розташували під прямим кутом до течії з Понту Евксіну і навпроти течії Геллеспонту так, щоб течія тримала кодоли натягненими. Зв'язавши їх, вони кинули величезні якорі, одні для моста з боку Понту Евксіну супроти вітрів, що дмуть із Понту, та інші для другого моста з боку заходу та Егейського моря, західного та південного вітрів. У трьох місцях поміж пентеконтер і трієр вони залишили проходи, Щоб там могли пропливти, коли треба, до Понту або з Понту вузькі суда до Єгипетського моря. Після цього вони натягли кодоли з суходолу, накрутивши їх дерев'яними коловоротами, але на цей раз вони не використали окремо кодоли кожного гатунку, а використали для кожного моста дві кодоли з білого льону і чотири з папірусу. Щодо їхньої товщини і на вигляд вони були одинакові, але льняні були порівняно важчими, бо важили один талант кожен лікоть. Коли вони пов'язали обидва береги протоки, вони розпиляли стовбури дерев, надали їм однакової ширини з мостами і розмістили їх рядами на натягнутих кодолах, а потім поклали на них навхрест інші бантини. Потім поверх них поклали дошки, а на ці міцно закріплені дошки насипали землю і, втрамбувавши її, зробили з обох боків мостів загороди, щоб в'ючні тварини та коні не лякалися моря, побачивши його з мостів.
37. Коли було закінчено будування мостів(1) і роботи на Афоні, прийшла відомість, що і насипи в гирлах каналу уже готові, що їх зробили на випадок наводнення, аби не заливало водою гирла каналу, закінчено і самий канал, тоді військо, яке зимувало і було зовсім готове, скоро настала весна, вирушило в похід із Сардів, щоб попрямувати до Абідоса. Воно вже вирушило, коли сонце покинуло своє місце на небі і зникло, хоча не було хмар, щоб його закрили, і небо було зовсім чисте, а вдень настала темрява (2). Коли Ксеркс це побачив, він щось зрозумів, збентежився і запитав магів, що це могло віщувати. Вони йому відповіли, що це пророкує еллінам (3) зруйнування їхніх міст, бо, сказали вони, еллінам сонце дає знамення про майбутнє, а персам – місяць. Коли це почув Ксеркс, він дуже зрадів і продовжив свій похід.
38. Коли лідієць Піфій, який ішов на чолі війська, перелякався від цього небесного явища і з сміливістю, яку йому навіяли Ксерксові дари, прийшов до Ксеркса і сказав йому: «Великий владарю! Я хотів би попросити тебе, щоб ти зробив для мене щось, що для тебе незначне, але для мене, коли я одержу це, має велике значення». Ксеркс уявляв собі, що він попросить його щось інше, а не те, що його попросив, відповів йому, що виконає його прохання, і наказав йому переказати його прохання. І той, щойно це почув, насмілився і почав: «Великий владарю! В мене п'ятеро синів і вийшло так, що всі вони служать у твоєму війську, яке йде в похід на Елладу. Отже, царю мій, зглянься на мій вік і відпусти з свого війська хоча б одного з моїх синів, старшого, аби він піклувався і про мене, і про моє майно. А інших чотирьох візьми з собою і я бажаю тобі здійснити все, що ти задумав і повернутися живим і здоровим!».
39. Ксеркс страшенно розлютився і так відповів йому: «Негіднику! Ти наважився, коли я сам виступаю в похід на Елладу і тягну з собою і моїх синів, і братів, і родичів, і моїх друзів, ти наважився клопотати про твого сина, ти, мій раб, який мусить мене супроводити з усією своєю родиною, і навіть і з своєю жінкою? Тепер пам'ятай таке, що у вухах людей перебуває їхня душа, яка, почувши щось корисне для неї, наповнює радістю тіло, а почувши щось протилежне до цього, спалахує гнівом. Отже, оскільки ти зробив уже багато доброго та обіцяв ще зробити, ти не хвалитимешся, що перевершив царя в щедрості, але через те, що тепер ти змінився і поводишся з такою безсоромністю, ти не матимеш того, що заслужив, але трохи менше від того. Тебе і чотирьох твоїх синів рятує обов'язок гостинності, але один, якого ти так любиш, він заплатить своїм життям за твою хибу». Після такої відповіді він наказав одразу тим, справою яких було виконувати такі накази, знайти старшого сина Піфія, розрізати його навпіл, а потім повісити одну половину його тіла праворуч на шляху, а другу половину – ліворуч і цим шляхом має пройти військо. Вони виконали це і після цього там почало проходити військо.
40. Першими пройшли носильники та в'ючні тварини, а за ними військо з різних народів упереміш, а не окремо. Коли половина цього війська пройшла, утворився на шляху порожній проміжок, і так ідучи вони не стикалися з царським почтом. Перед царем ішли тисяча добірних вершників із усіх персів, далі тисяча списоносців і вони також вибрані з усіх персів. Вони тримали списи вістрями додолу(1). За ними виступали десятеро священних коней, що називалися нісайськими, розкішно прикрашених. (Вони називаються нісайськими конями ось через те, що в Мідії є велика рівнина, що називається Нісайон. Отже, ці величезні коні пасуться на тій рівнині.) За цими десятьма кіньми їхала священна колесниця Зевса (2), яку везли вісім білих коней, а позаду від цих коней ішов пішки візник, тримаючи віжки, бо, звичайно, жодна людина не може стояти на цій колесниці. Далі за ними їхав сам Ксеркс на колесниці, яку везли нісайські коні. Поряд із ним ішов візник, на ім'я Патірамфій, перс, син Отана.
41. У такому порядку виступав Ксеркс із Сардів і, коли йому хотілося, він пересаджувався з колесниці на критий візок. За ним ішли списники, найхоробріші і найшляхетніші з персів, тримаючи списи за звичаєм оберненими долі. Далі їхали вершники, ще тисяча добірних персів, а за кіннотою ще десять тисяч добірних персів, які йшли пішки. Тисяча з них на нижньому кінці списа замість ремінців мали золоті гранатові яблучка і вони оточували ще інші дев'ять тисяч, а ті, яких вони оточували, мали срібні гранатові яблучка. Золоті яблучка мали ще ті, що тримали списи вістрями долі, а ті, що йшли безпосередньо за Ксерксом, мали на списах яблука. За цими десятьма тисячами йшли слідом десять тисяч кінних персів. За цією кіннотою було залишено порожній простір в дві стадії, а за ним ішло інше нерегулярне військо.
42. Перське військо з Лідії підійшло до річки Каіку і до місійської країни, а посуваючись далі за Каік, залишило ліворуч гору Кан(1), через Аттарней до міста Карена. А звідти перетяло рівнину Теби (2) і пройшло біля міста Атраміттея і Пеласгійського Антандра. Обійшовши зліва Іду, воно заглибилося в область Іліона. І коли вони заночували в передгір' ях Іди, загримів грім і на військо впали блискавки і повбивали чимало людей.
43. Коли військо прибуло до ріки Скамандр(1), яка була першою рікою, відтоді, як вони вирушили з Сардів, і почали переправлятися, води Скамандра пересохли і їх не вистачило щоб напилося військо і тварини. Отже, кажу, ледве Ксеркс прибув до цієї річки, він зійшов на Пріамів Пергам, який йому дуже кортіло відвідати. Огледівши його, він запитав і йому докладно все з'ясували. Він приніс у жертву тисячу биків Афіні Іліонській (2), а маги зробили зливання на честь героїв. Після завершення цих обрядів уночі на табір напав панічний страх. Коли розвиднилося, вони вирушили звідти, залишивши ліворуч міста Рой-тейон, Офрініон і Дардан, який межує з Абідосом, і ще ліворуч залишили Гергіту (3), місто тевкрів.
44. Коли вони прибули в Абідос, Ксеркс побажав оглянути всі свої війська. І оскільки для нього було споруджено абідосцями за наказом царя на одному горбі(1) бельведер із білого мармуру, там він сидів і дивився на узбережжя і оглядав сухопутне військо та кораблі. Коли він так дивився, йому заманулося побачити змагання в швидкості кораблів. Відбулося це змагання, і переможцями виявилися фінікійці з Сідона, і він був у захваті від цього змагання і від свого війська.
45. Коли він побачив, що ввесь Геллеспонт укрито кораблями, а всі узбережжя та рівнини Абідоса рояться людьми, Ксеркс на одну мить почув себе найщасливішим, а потім заплакав.
46. Це помітив Артабан, його дядько з боку батька, той, що спочатку так невимушено висловив свою думку і спробував був відмовити Ксеркса від походу на Елладу, ця людина побачила, що Ксеркс заплакав і
