26.1. Це були мешканці міста Карій в Аркадії на кордоні з Лаконією, про яких розповідали, ніби всіх їх було вбито чи обернено на рабів. Проте мож u1080иво, що ці були авнтурни-ками-найманцями, котрі хотіли вступити на службу. 26.2. Битва при Фермопілах відбулася або тоді, коли від* . п,і міся Олімпійські змагання, або трохи пізніше, тобто наприкінці серпня. 26.3. Переможця нагороджувала його вітчизна певною грошовою сумою або його годували до самої смерті в пританеї. 27.1. Імовірно, що ця війна відбувалася після 510 р. до н. є. Згідно Плутархові фесса-лійці захопили Фокіду і поставили тиранів у фокейських містах, але фокейці повстали проти них і повбивали їх. Тоді фессалійці покаменювали фокейських заручників, а потім через Локріду напали на Фокіду. 27.2. Геракл і Аполлон посварилися за триніжник, а Лето і Артеміда намагалися їх замирити. Ця їхня боротьба часто зображувалася у вазовому малюванні. 28,1. Це було поблизу Абів на шляху, що проходив із Фессалії через землю Опун-тійських локрів у долину річки Кефісу. Свято на честь Артеміди-Елафоболії, вважалося за спогад про перемогу, яку тут описано. 29,1. Вони мали на увазі місце, яке займали на зборах амфіктіонів. 31,1. Геродот написав так, ніби все перське військо йшло цим шляхом через долину річки Асопу. Проте, напевне, Ксеркс переправив якусь частину свого війська шляхом до Аталанти і Локріди. 34,1. Біля проходу, що відокремлює Фокіду від Беотії. В південній частині цього проходу був Панопей на відстані 20 стадій від Херонеї (Хайронеї). Цей шлях іде на південний захід до Херонеї і області Орхомена, а інший іде на захід до Давліди і звідти через Схісту до Дельфів. 35.1. Із Давліди шлях іде вздовж Парнасу, а потім повертає на захід і доходить до шляху з Фів, утворюючи так звану Розвилку (Схісте) або Тріодос (Три шляхи). 35.2. Про це сказано в кн. І, розд, 50-51. 36,1. На відстані приблизно трьох годин від Дельфів на краю узгір'я на схід від схилів Парнасу є печера Корікіон, присвячена Панові та німфам. Вона була надійним сховищем. 37.1. Перси підійшли лише до східного входу до міста. Храм Аполлона був на узвишші на протилежному кінці долини. 37.2. Священна зброя, тобто лук і стріли Аполлона. Згаданий тут мегарон – внутрішня частина храму, неприступна для неприсвячених (також адитон). 37.3. Тут Геродот переказує дельфійську легенду, яка пояснює, чому варвари не змогли пограбувати храм та його скарби, оскільки Аполлон був ворожим варварам і заступником греків. Можливо, що дельфійські жерці домовилися з персами, а потім склали цю легенду. 39,1. Через напад фокейців перський загін не міг посуватися далі до Патраської затоки і до Істму. В такий спосіб важлива частина стратегічного плану персів не здійснилася. 40.1. Тримати оборону в Беотії було неможливо і стратеги, щойно довідалися про те, що перси пройшли через Фермопіли, вирішили відійти з Аттіки і в такий спосіб у населення був час, щоб піти звідти перед тим, як туди прийдуть перси. 40.2. Геродот, співчуваючи афінянам, намагається огудити пелопоннесців, тобто спартанців і їхніх союзників. У цьому засудженні були зацікавлені Перікл та його партія, які надихали Геродота. 41,1. Страж храму (Ойкурос офіс) за давнім переказом – священний змій був самим Еріхтонієм (або Ерехтеєм). Його зображували напівлюдиною і напівзмієм. 42,1. Швидкість судна залежала від вправності моряків і ще від конструкції судна. note 2 44.1. Арістотель називає Іона полемархом. Він допоміг афінянам одержати перемогу у війні Ерехтея з Евмолпом із Елевсіна. 44.2. Геродот ототожнює корінних мешканців Аттіки з іонійськими пересельцями. 45,1. Згідно з міфом корінфські Бакхіади володіли Мегарами до 720 р. до н. є., коли Орсіпп із Мегарів повстав проти них і визволив свою батьківщину. Левкада, Амбра-кія і Анакторіон були засновані синами Кіпсела, а Потідая одним із синів Періандра. 46.1. Ойнона була назвою пустинного острова, на якій Зевс переніс німфу Егіну (Айгіну) і вона там народила Еака (Аяка), першого мешканця цього острова. 46.2. Про цього Демокріта розповідали, що він у битві при Саламіні взяв уполон п'ять перських кораблів і врятував один грецький корабель, який наражався на небезпеку бути захопленим ворогами. 47.1. Теспротійці мешкали на узбережжі Епіру на півдні до Амбракійської затоки. 47.2. Про цього Фаілла Плутарх повідомлює, що він двічі переміг у п'ятибор'ї (пентатлі) і один раз у бігу на Піфійських змаганнях, він також своїм коштом оснастив корабель із кротонською залогою і за це в Дельфах йому було поставлено статую. 50,1. Коли тут ідеться про Афіни, то, як і в інших місцях, мається на увазі вся Аттіка. 51.1. В Афінах кожний рік називався іменем архонта-епоніма. Архонтів обирали на рік і в такий спосіб установлювали послідовність років. Цей спосіб літочислення запровадили 683 р. до н. є., а вперше про цю хронологію згадується в Геродота. 51.2. Тут Геродот, очевидно, має на увазі давній Гекатомпедон на Акрополі. 51.3. За часів Геродота цих скарбників обирали з найбагатіших громадян. 51.4. На західному краї Акрополя, де згодом було побудовано Пропілеї. 52.1. Перси засіли на горбі на північному заході від Акрополя, навпроти головного входу туди. 52.2. Коли перси зруйнували Акрополь, найбільш постраждали будови, споруджені Пейсістратом. Значні частини цих будов і великі уламки скульптурних прикрас згодом при Періклі було забудовано і в такій формі вони частково збереглися аж дотепер. 54,1. Пейсістратіди принесли жертви на Акрополі Афіні Палладі, які звично приносив архонт-басілевс. Імовірно, перси відновили на короткий час тиранію Пейсістратідів. 55,1. Священна маслина була в Пандросії на захід від Ерехтейона. На західному фронтоні Парфенона було зображено суперечку богів Афіни та Посейдона за владу над містом. 57,1. Відомість про рішення греків Геродот одержав в Афінах, коли Фемістокла було вигнано і він утік до перського царя. 60.1. У відкритому морі перський флот легко міг би оточити слабкіший за нього грецький флот, але у вузькій протоці чисельна перевага ворогів не була їм на користь. 60.2. Оракул, про який тут ідеться, було наведено в кн. VII, розд. 141.
62,1. Згідно міфові Сіріс (Сірій) був колонією троянців на річці такої ж назви між Сібарісом і Тарентом. Щодо багатства та розніженості мешканців він змагався з Сібарі-сом. Розповідали, що три міста, Сібаріс, Кротон і Метапонт, підкорили його колись до 510 р. до н. є.
64,1. Тут ідеться про скульптурні зображення цих героїв. 65.1. Від назви дему Тріа. Битва відбулася за кілька днів після 22 вересня і за кілька днів до затемнення сонця 2 жовтня 480 р. до н. є. 65.2. Старий храм в Елевсіні був зруйнований персами. Він був малий і не міг умістити стільки людей. Новий, побудований Періклом, міг умістити щось 3 тис. 65.3. Процесія з Афін до Елевсіна йшла священним шляхом у 20-ий день місяця Боедроміона. Учасники процесії називали Діоніса Іакхом і голосно вигукували його ім'я-Вони несли з собою колиску з ідолом Іакха в образі дитини з її іграшками. В процесії брали участь юнаки (ефеби), тримаючи смолоскипи і співаючи
