Геродот
Історії в дев'яти книгах
© Геродот
© А.Білецький (переклад, примітки), 1993
Джерело: Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993. 576 с. С.: 358-393.
1. Ось хто з еллінів увійшов до морського війська': афіняни, які приставили сто двадцять сім кораблів (2), платейці, з охотою і відвагою, незважаючи на всю їхню недосвідченість у морській справі. Вони разом із афінянами становили залоги кораблів. Корінфяни приставили сорок кораблів, мегарці – двадцять. І халкідяни також оснастили двадцять кораблів, які їм дали афіняни. Егінці приставили вісімнадцять, сікіон-ці – дванадцять, лакедемонці – десять , епідаврійці – вісім, еретрій-ці – сім, тройзенці – п'ять, стірейці – два, а кеосці два корабля і дві пентеконтери. До них приєдналися опунтійські локри із своїми сімома пентеконтерами.
2. Отже, ці взяли участь у поході до Артемісія, а я вже навів число кораблів, які дали всі ці елліни. Загальне число кораблів, які зібралися біля Артемісія, дійшло до двохсот семидесяти одного, крім пентекон- тер. Стратега, який мав верховне командування, Еврібіада, сина Ев-ріклейда, дали спартанці(2), бо союзники оголосили, що коли спартанець не буде воєначальником, вони не підуть під командою афінян і не візьмуть участі в поході, що має відбутися.
3. Ще з початку йшлося перед тим, як було послано до Сіцілії з пропозицією про союз, щоб командування морськими силами було доручено афінянам. Проте союзники запротестували і афіняни, вважаючи, що найважливішим було врятувати Елладу, вирішили, якби вони почали сперечатися, Еллада могла б загинути, відступили і правильним було їхнє рішення, бо внутрішня різноголосиця настільки гірша від війни, яка відбувається за взаємною згодою, наскільки війна гірша, ніж мир. Отже, саме це маючи на думці, вони не сперечалися, але відступили, хоч до тих пір, поки їм були дуже потрібні союзники, як це вони довели згодом, бо, скоро вони– прогнали Перса і війну було перенесено до його країни, вони, під приводом зарозумілості Павсанія, позбавили спартанців верховного командування. Але це сталося пізніше(1).
4. Тоді елліни, про яких я сказав, прибувши до Артемісія і побачивши, як в Афети припливає стільки кораблів, і там так багато війська, і всупереч їхнім сподіванням становище варварів виявилося не таким, як вони гадали, їх охопив страх(1), і вони вирішили, що для них було б краще віддалитися на суходільну Елладу. Проте, коли евбейці зрозуміли їхні наміри, вони попросили Еврібіада зачекати кілька днів, щоб вони встигли перевезти в надійне місце своїх дітей та рабів. Оскільки їм не пощастило його вмовити, вони звернулися до Фемістокла, щоб той за винагороду (2) в тридцять талантів затримав флот на місці і дав морський бій перед Евбеєю.
5. Ось що зробив тоді Фемістокл, щоб затримати еллінів. Одну частину цих грошей, п'ять талантів, він дав Еврібіадові, нібито з своїх власних грошей. Коли він умовив його (бо лише один із інших стратегів, корінфський стратег АдейхМант, син Окіта, запекло не погоджувався і казав, що піде з Артемісія і не має наміру залишатися там), отже, йому сказав Фемістокл і заприсягався: «Ні, ти, звичайно, не покинеш нас, бо я дам тобі більше дарів, ніж тобі послав би цар мідійців, коли б ти залишив своїх союзників». Так він йому сказав і водночас послав на корабль Адейманта три таланти срібла. Отже, так через підкуп вони змінили намір і евбейцям було приємно і сам Фемістокл мав пожиток. Вони не знали, що він затримав решту грошей для себе, а ті, хто одержав свою пайку грошей, гадали, що це їм було прислано з Афін із такою метою.
6. Так вони залишилися на Евбеї і вступили в бій. А справа стояла так. Щойно рано ввечері прибули в Афети варвари, які ще й перед тим одержали повідомлення(1), що біля Артемісія стоять на якорі кілька еллінських кораблів, а потім вони й самі переконалися в цьому, і їм не терпілося напасти на них, і може їм якось пощастить захопити їх. Але пливти проти них вони не вважали за доцільне. Чи не станеться так, що їх побачать елліни і кинуться навтіки, а потім їхню втечу прикриє ніч. І звичайно, вони повтікали б, але за словами персів не можна було припустити, що утік хоча б один вогненосець (2) і врятувався б.
7. Щоб такого не було, вони ось що вигадали: відокремили від своїх кораблів двісті і послали їх навколо Скіату, щоб вороги їх не побачили, коли ті обпливли Евбею з боку Каферею і навколо Герайсту через Евріп так, щоб коли ті прибудуть туди, їм було б відрізано шлях до відступу і вони б опинилися в оточенні, а перси почали б їх переслідувати, атакуючи спереду. Такі вони прийняли рішення і послали призначені для їхнього виконання кораблі, а самі не мали наміру того дня напасти на еллінів, очікуючи, щоб їм було дано умовлений сигнал від тих, хто плив в обхід Евбеї, що вони вже прибули. Отже, ці кораблі вони послали для обхідного маневру, а решті кораблів зробили огляд в Афетах.
8. На той час, коли вони приступили до огляду кораблів (якийсь Скіллій(1) із Скіони, котрий був там у таборі, найкращий водолаз свого часу і який під час аварії кораблів біля Пеліону врятував багато цінних Речей персам, проте, чимало привласнив і собі), цей Скіллій, здається вже і перед тим мав намір дезертувати до еллінів, але не знаходив належного випадку до того. В який спосіб йому пощастило нарешті прибути до еллінів, я не можу сказати з певністю, але запитую, чи це є правда, те, що розповідають. Отже, кажуть, що він пірнув у море в Афетах і не випливав на поверхню, поки не приплив до Артемісія, і так проплив у морі щось близько восьмидесята стадій. Про цю людину розповідають ще й інше, схоже на вигадки, але дещо там
