і правда. Що ж до цього його подвигу хай мені буде дозволено сказати, на мою думку він прибув до Артемісія на кораблі. І щойно він прибув, він одразу переказав стратегам відомості і про аварію кораблів, як вона сталася, і про кораблі, що їх було послано для обходу Євбеї.
9. Скоро елліни почули про це, вони зійшлися на нараду. Багато було сказано того дня, але запанувала думка залишитися там, де вони були(1), перечекати там, а потім після півночі попливти і зустріти кораблі, які виконували обхідний маневр. Але після того, оскільки ніхто не виступив проти них, вони зачекали до пізнього вечора, вийшли у відкрите море, щоб напасти на варварів, бажаючи випробувати їхні військові здібності та можливості маневрувати.
10. Воїни і стратеги Ксеркса, побачивши їх, як вони пливли на своїх небагатьох кораблях проти них, прийняли їх за зовсім божевільних і, з свого боку, попливли проти них, сподіваючись, що легко візьмуть їх у полон, і це їхнє сподівання було цілком виправдано, бо еллінських кораблів було мало, а їхніх кораблів було набагато більше і вони були кращими на ходу. Зневажаючи їх, вони почали їх оточувати з усіх боків. А ті з іонійців, які співчували еллінам і пішли в похід проти свого бажання, були дуже засмучені, бачачи як тих оточували –і певні, що ніхто з еллінів не повернеться з битви, такою безнадійною здавалася їм справа еллінів. Навпаки, ті, що раділи за цих обставин, почали змагатися, хто з них перший захопить афінський корабель, щоб одержати дари від царя, бо в їхніх таборах переважно йшлося про афінян.
11. Щойно було дано сигнал, елліни насамперед повернули носи кораблів до варварів, а кормами зсунули їх до середини свого розташування. А потім, одержавши другий сигнал, приступили до військових дій, хоч їхні дії було обмежено вузьким Простором, у якому вони перебували. Так вони захопили тридцять кораблів персів і на одному з них брата царя кіпрського Саламіна Горга і Філаона, сина Херсія, видатну особу на флоті. Першим елліном, який захопив ворожий корабель, був афінянин Лікомед, син Айсхрая, і він одержав нагороду. Проте їх застала ніч і розлучила супротивників, які вступили в морський бій, і він залишився невирішеним. Тоді елліни відпливли до Артемісія, а варвари повернулися до Афетів після битви, яка виявилася дуже відмінною від їхніх сподівань. Під час цього морського бою лемносець Антідор, єдиний із еллінів, що супроводили царя, перейшов на бік еллінів і за це афіняни подарували йому маєток на Саламіні.
12. Коли запала ніч, хоч і була середина літа, проте всю ніч лютувала страшенна злива, а з боку Пеліону чути було гуркоти громів. Море викидало мертві тіла та уламки кораблів до Афетів і вони нагромаджувалися біля носів кораблів і перешкоджали веслувати. Моряків, що були в тому місці і чули все це, охопив жах, вони вирішили, що вже не врятуються від нещасть, які їх спіткали, бо ледве вони звели дух після аварії кораблів і бурі, що застала їх коло Пеліону, а потім одразу сталася жорстока морська битва, а після битви страшенна злива і навальні потоки, які обрушувалися з гір у море, і жахливе гуркотіння.
13. Отже, для цих так пройшла ніч, а для тих, хто мав обійти Евбею, ця сама ніч була ще жорстокішою, тим більше, що застала їх у відкритому морі і їхній кінець був сумним, бо коли вони попливли і підійшли вже до Койлів(1) на Евбеї, на них обрушилася буря і злива, їх підхопив вітер і вони не знали, куди він їх несе, і нарешті він викинув їх із моря на скелі. І бог зробив усе можливе, щоб зрівняти сили персів і еллінів і щоб у персів не було надто великої кількісної переваги.
14. Отак вони загинули поблизу Койлів на Евбеї. А варвари, які були в Афетах, зраділи, коли розвиднилося, і вони могли тримати свої кораблі без руху, і вже пережили всі лиха, і тим часом могли бути спокійними. А до еллінів тоді прибуло поповнення п'ятдесят три афінсь-ких кораблі(1). І, звичайно, прибуття цих кораблів надало їм більшої сміливості, також і повідомлення про те, що варвари, які обходили Евбею, всі загинули від бурі, що там сталася. Отже, вони діждалися того самого часу, як і попереднього дня і, пливучи далі, напали на кораблі кілікшців, потопили ці кораблі і, коли настала ніч, відпливли назад до Артемісія.
15. Проте, на третій день стратеги варварів, обурені тим, що такі нечисленні кораблі завдали їм стільки шкоди, і, побоючися незадоволення Ксеркса, вже не чекали, щоб елліни розпочали битву, але, заохочуючи один одного, вийшли у відкрите море опівдні. І збіглося так, що того самого дня відбулися ці морські бої і бій на суходолі в Фермопілах. Для тих, хто бився на морі, головною метою була оборона Евріпу, а для тих, хто був із Леонідом,-захист проходу. Отже, вони підбадьорювали один одного, щоб не допустити варварів увійти в Елладу, а метою їхніх супротивників було знищити еллінський флот і заволодіти проходом.
16. Поки флот Ксеркса виступав у бойовому строю, елліни залишалися нерухомими в Артемісії. А варвари, розташувавши свої кораблі півколом, почали їх оточувати, щоб охопити їх із усіх боків. Тоді і елліни попливли їм назустріч і почався бій. Під час цієї морської битви флоти билися з однаковою відвагою. Флот Ксеркса зазнавав шкоди через велику кількість кораблів, які заважали один одному і зштовхувалися між собою. Проте він тримався і не відступав, бо перські моряки вважали ганебним для себе, щоб їх змусили тікати такі нечисленні кораблі. Звичайно, сталося так, що багато еллінських кораблів і багато людей загинуло, але далеко більше кораблів і людей у варварів. Так точилася битва, коли вони розійшлися.
17. Під час морського бою серед Ксерксових воїнів відзначилися, зокрема, єгиптяни , які серед інших подвигів, захопили в полон п'ять еллінських кораблів разом із їхніми залогами. Серед еллінів відзначилися афіняни і серед афінян Клейній (2), син Алкібіада, який взяв участь У поході своїм коштом і привів двісті чоловік і свій власний корабель .
18. Коли обидва супротивники відступили, вони з радістю поквапилися повернутися на свої бази. Елліни, коли відступили і повернулися після морського бою, забрали з собою вбитих(1) та уламки кораблів, бо вони зазнали багато втрат і найбільш із них афіняни, в яких постраждала половина всіх кораблів, і вони вирішили тікати (2) до материкової Еллади.
19. Тоді Фемістокл подумав, що якби елліни могли відокремити від варварів союзницькі кораблі іонійців(1) та карійців, то вони спромоглися б розправитися з рештою ворожого флоту. На той час,– коли евбейці навантажували на судна свою худобу, він зібрав в одному місці стратегів і сказав їм, що має певний засіб, із допомогою якого він сподівається відокремити від царя найкращих своїх союзників. Він не переказав їм ніяких подробиць щодо цього, лише додав, що тепер, коли так стоять справи, ось що слід їм зробити: хай вони заріжуть із худоби евбейців, скільки кожен захоче (бо, він сказав, що буде краще, коли військо візьме собі, ніж це візьмуть вороги), і, крім того, він порадив їм наказати своїм людям запалити вогнища (2), а щодо часу їхнього повернення в Елладу, то він бере на себе відповідальність, щоб вони прибули туди без жодної шкоди для себе. Вони погодилися зробити це, одразу запалили вогнища і кинулися різати худобу.
20. Треба зазначити, що евбейці не звернули уваги на оракул Бакі-да(1), вважаючи його за незначний, і через це не перенесли нічого до безпечного місця, і не зробили собі заздалегідь запасів на випадок можливої війни, і через це опинилися в тяжкому становищі. А ось який був той оракул Бакіда:
