Акерат, помітив на землі перед храмом зброю, перенесену туди з храму, священну зброю (2), до якої не дозволялося навіть торкатися людям. І він пішов розповісти про це чудо дельфійцям, що там були. А варвари, коли йдучи швидким кроком підійшли до святилища Афіни Пронаї, наштовхнулися на ще дивніші чудеса, ніж те чудо, що сталося перед тим(1). Звичайно, зовсім незрозуміло побачити, як бойова зброя сама собою перенеслася з храму. Проте, те, що сталося потім, без сумніву серед усіх надприродних явищ найбільше, може, викликало здивування. Отже, коли варвари нарешті досягли до висоти святилища Афіни Пронаї, саме тієї хвилини почали на них падати з неба блискавки і з вершин Парнассу зірвалися дві скелі, і навально з страшенним гуркотом покотилися на них, і багатьох із них розчавили, а з середини святилища Пронаї чути було гомін і галас. 38. Усе це разом викликало паніку серед варварів. І дельфійці, побачивши, як вони тікають, зійшли з гори і, напавши на них, багатьох повбивали. Ті, що врятувалися, кинулися тікати до Беотії. А ті з цих варварів, які повернулися з походу, як я довідався, розповідали, що крім цих чудес вони бачили ще інші дивні явища від бога: отже, двоє гоплітів надприродного зросту погналися за ними, переслідували їх і вбивали. 39. За словами дельфійців, ці двоє були тамтешніми героями, Філа-ком і Автоноєм, священні округи яких були поблизу святилища. Священна округа Філака розташована поблизу шляху за святилищем Пронаї, а округа Автоноя поблизу Касталійського джерела, біля підвалини скелі Гіампеї. А скелі, що впали з Парнассу, лежать недоторкані і за мого часу в священній окрузі Афіни Пронаї, де вони залишилися, звалившися навально на варварів(1). Так повтікали з святилища ті люди. 40. Морське військо еллінів, відпливши від Артемісія, кинуло якорі на прохання афінян поблизу Саламіну. Афіняни попросили їх кинути тут якорі з двох причин: по-перше, щоб вони могли перевезти з Аттіки в безпечне місце своїх дітей та жінок і самі переїхати туди і, по-друге, щоб їм можна було порадитися, що далі робити. Бо в таких обставинах їм треба було зібратися на нараду, оскільки їхні розрахунки не виправдалися, адже вони гадали, що пелопоннесці з усім своїм військом(1) отаборяться в Беотії, чекаючи на появу варварів, але цього не сталося і вони одержали відомості, що пелопоннесці перегородили муром Істм, зацікавлені лише в тому, аби врятувати Пелопоннес, оборонивши його, і байдужі до всього іншого (2). Отакі відомості вони мали і через це попросили флот стати на якорі неподалік Саламіну. 41. Коли всі інші встали на якорі поблизу Саламіну, афіняни зійшли на свій берег. Після свого прибуття вони оголосили, щоб кожен афінянин подбав по змозі про безпеку своїх дітей та домочадців. Тоді більшість із них послала їх до Тройзени, а інші – на Саламін. Вони поспішали перевезти їх до безпечних місць, зважаючи на оракул і, насамперед, ще з одного приводу. Згідно з твердженням афінян в їхньому святилищі живе страж Акрополя – велика змія(1) і певні того, що така змія існує, вони щомісяця приносять їй їжу, а ця їжа – медяники. І цей медяник, якщо перед тим змія завжди його з'їдала, цього разу залишився цілим. Коли жриця повідомила їх про це, афіняни вирішили іще з більшою певністю покинути своє місто, гадаючи, що й богиня покинула Акрополь. Перевізши все до безпечного місця, вони відпливли до свого табору. 42. Коли ті, що були біля Артемісія, кинули якорі біля Саламіну, про це довідалося й інше морське військо еллінів і почало зосереджуватися, відпливши з Тройзени, де воно перед тим було. Бо перед тим був наказ зібратися в тройзенській гавані Погоні. Отже там зібралося далеко більше кораблів, ніж їх було в битві при Артемісії і з більшого числа міст. їхнім навархом був той, хто був і при Артемісії, спартанець Еврі-біад, син Евріклейда, але цей був не з царської родини. Проте незрівнянно більше за всіх кораблів і найкращої мореплавності(1) дали афіняни. 43. В цьому морському поході взяли участь: із Пелопоннесу лакеде-монці, які приставили шістнадцять кораблів, корінфяни дали таке саме число кораблів, яке було при Артемісії, сікіонці – п'ятнадцять кораблів, епідавряни – десять, тройзенці – п'ять, герміонці – три. Всі вони, за винятком герміонців, були дорійського і македонського походження, вони недавно прибули з Ерінея і з Пінду. Герміонці були дріопами, яких вигнав із їхньої країни, що тепер називається Дорідою, Геракл і маліейці. 44. Оці з Пелопоннесу взяли участь в морському поході, а з материкової Еллади такі: афіняни, що їх можна було б порівняти разом із усіма іншими, приставили самі сто вісімдесят кораблів, бо платейці не виступили в морській битві при Саламіні, і ось із якої причини. Коли елліни поверталися від Артемісія, прибувши до Халкіди, платейці переправилися на протилежний берег у Беотію, щоб перевезти до іншого місця свої родини. Коли вони прибули, щоб перевезти їх до безпечного місця, то залишилися позаду. Афіняни тоді, коли країну, що тепер називається Еллада, залюднювали пеласги, були пеласгами і називалися кранаї, а за царя Кекропа стали називатися кекропідами, а коли влада перейшла до Ерехтея, вони змінили свою назву і почали називатися афінянами, а коли стратегом їхнього війська став Іон(1), син Ксута, тоді за його ім'ям вони називалися іонійцями (2). 45. Мегарці(1) дали стільки кораблів, скільки їх було в них при Артемісії, ампракіоти прислали на допомогу сім кораблів, левкадійці – три. Вони дорійського походження з Корінфа. 46. З острів'ян егінці дали тридцять кораблів. Вони мали ще й інші оснащені, але на них вони охороняли свою країну, а з тридцятьма кораблями, найкращими з тих, що в них були, вони взяли участь у морській битві при Саламіні. Егінці – це дорійці з Епідавра, а їхній острів за давнини називався Ойнона(1). За егінцями прийшли халкідяни, які приставили стільки кораблів, скільки було в них при Артемісії – двадцять кораблів, а еретрійці дали також двадцять. Вони – іонійці. За ними прибули кеосці з таким самим числом кораблів. Вони з іонійського племені і походять із Афін. Наксосці дали чотири кораблі. їхнє місто послало їх, щоб вони об'єдналися з мідійцями, як це зробили й інші острів'яни, але вони не підкорилися цьому наказові і пішли об'єднатися з еллінами за порадою одного видатного громадянина, Демокріта , який був тоді тріерархом. Наксосці – іонійці, що походять із Афін. Стірейці дали стільки кораблів, скільки їх було при Артемісії, а кітносці дали один корабель і одну пентеконтеру. Обидва вони – дріопи. На флоті працювали також серіфосці, сіфносці та мелосці, бо лише вони серед острів'ян не дали варвару води і землі. 47. Всі ті, що взяли участь у поході, мешкають по цей бік теспротій-ців(1) і ріки Ахеронту. Справді, теспротійці є сусідами ампракійців і левкадійців і вони прибули взяти участь у поході з далеких країв. Проте з тих, які мешкають по той бік від цих країв, кротонці були єдиними з тих, хто поспішили на допомогу Елладі, що зазнала небезпеки, на одному кораблі, яким керував триразовий пітіонік Фаілл (2). Кротонці належать до племені ахейців. 48. Інші, про яких я уже згадав, приставили для флоту трієри, а мелосці, сіфносці і серіфосці – пентеконтери. Мелосці, які походять із Лакедемона, дали дві, сіфносці, які з походження іонійці з Афін, кожні з них по одній. Загальне число кораблів, крім пентеконтер, доходило до трьохсот сімдесяти восьми. 49. Коли зібралися на Саламіні стратеги тих міст, які я назвав, вони почали радитися. Еврібіад закликав усіх, хто хоче висловити свою думку, в якому місці буде найкращим дати морський бій, із тих місць, що їм належали, бо Аттіку вони вже покинули і він мав на думці інші місця. Думки більшості з тих, хто висловився, збігалися. Отже, вони пропонували попливти до Істму і вступити в бій біля узбережжя Пелопоннесу, і, крім усього іншого, вони наводили таке міркування, що коли їх буде переможено в морському бою при Саламіні, то вони будуть замкнуті на острові, де ніхто не прийде їм на допомогу, але коли вони битимуться біля Істму, то зможуть тікати до своїх домівок. 50. Коли пелопоннеські стратеги наводили ці міркування, туди прибув афінянин і приніс відомість про те, що вся Аттіка горить. Отже, стратег, який супроводжував Ксеркса, пройшовши через Беотію і спаливши місто теспійців, котрі його залишили і перейшли на Пелопоннес, спаливши також місто платейців, нарешті, прибув до Афін(1) і там розграбував все, що було. Спалив Теспею і Платею, довідавши від фіванців, що їхні мешканці не прийняли сторону мідійців. 51. Від того часу, коли варвари перейшли через Геллеспонт, відколи почався їхній похід, вони залишалися в тих краях протягом одного місяця, переходячи з Азії до Європи, а ще три місяці проминуло, поки вони досягли Аттіки, де тоді архонтом в Афінах був Калліад(1). Вони захопили долішнє місто, яке було безлюдним, і застали небагатьох афінян, котрі знайшли притулок у святилищі(2), храмових скарбників (3) і кількох бідняків, що загородили Акрополь дверима та дошками(4) і відбивали напади ворогів. Вони не відступили на Саламін за браком засобів і, крім того, вони гадали, що правильно зрозуміли зміст оракулу, який переказала Піфія, що дерев'яний мур не буде здобуто. Отже, вони казали, що саме така дерев'яна огорожа є сховищем, яке бог мав на увазі, а не кораблі. 52. Перси зайняли позицію на горбі навпроти Акрополя(1), який афіняни називають Ареопагом, і почали облогу в такий спосіб: вони обгортали стріли клоччям, підпалювали їх і вистрілювали на огорожу.
