А я лишуся вдома. Думай про це що завгодно, мені начхати…“
Аліса, лежачи на канапі, читала рукописний фоліант за назвою „Хроніки царювання Ладомира Великого“, який узяла в Марічиному кабінеті під час своїх останніх відвідин Мишковара. Таким чином вона вбивала одразу двох зайців — вивчала історію світу Конорів, а заразом поглиблювала свої знання слованської мови. Аліса мала гарну пам’ять, абсолютний музичний слух і гострий, проникливий розум, що частково компенсувало її вроджені лінощі та нездоланну схильність до байдикування. За короткий час і без надмірних зусиль, спілкуючись з однією лише Марікою, вона опанувала розмовну слованську в обсязі, достатньому для повсякденного вжитку, а її південногальська вимова була просто бездоганна, ніби вона народилася й зросла в Мишковичі. Маріка по-доброму заздрила успіхам кузини, згадуючи, як сама в поті чола вивчала англійську, навіть мусила була вдатися до небажаного засобу, як самогіпноз. Певна річ, англійська мова набагато складніша від слованської, а проте…
Аліса ніби підслухала її думки. Вона відклала „Хроніки“ вбік, прибрала з обличчя довге пасмо свого лискучого чорного волосся, по-котячому позіхнула, зблиснувши двома рівними рядами білих, як перлини, зубів і сказала:
— Але ж і складна у вас мова! Всі ці відмінки, роди, чергування голосних, сам чорт спіткнеться. А словотворення — це справжній жах!
Маріка всміхнулася й подумала, що насправді немає простих і складних мов, а є рідні та чужоземні.
— Я ж попереджала, що цю книжку важко читати, — зауважила вона. — Аж надто кучеряво написана.
— Зате цікава. Цей Ладомир був не в тім’я битий.
Маріка стенула плечима.
— Ще б пак! Він був найвидатнішим з імператорів. Час його правління називають золотою добою Імперії.
Аліса сіла, підтягнувши до себе ноги в щільних сірих штанях, і обхопила коліна руками.
— А як гадаєш, — запитала вона, — якщо твій брат стане імператором, нащадки назвуть його Стеніславом Великим?
— Ні, не назвуть, — впевнено відповіла Маріка.
— Чому?
— Бо він не стане імператором. От королем Галосагу — інша річ. Цілком можливо, що потім його назвуть великим королем. Але імператором Стена не оберуть. Він молодий, до того ж надто впливовий, могутній і популярний.
Аліса голосно видихнула й закотила очі.
— Оцей твій
Маріка промовчала. Вона не могла добрати потрібних слів, щоб пояснити такі очевидні речі. Тут на допомогу їй прийшов сер Генрі:
— Це елементарно, Алісо. Причина такої дивної для тебе ситуації криється в політичному устрої Імперії та в наявному в ній балансі сил. Імператор має бути доволі авторитетним, щоб забезпечити єдність держави, але не занадто впливовим — бо інакше рівновага між окремими князівствами та центральною владою порушиться на користь останньої. Більшість князів не зацікавлені в обмеженні своєї самостійності, тому не оберуть на престол людину, яка завдяки своїй впливовості становитиме загрозу їх повновладдю на місцях.
В Аліси був такий вигляд, ніби їй щойно відкрили Америку.
— То он воно що! Тепер ясно.
— Якраз це я й мала на увазі, — сказала Маріка.
— Проте не змогла дохідливо сформулювати свою думку, — зауважив сер Генрі, підводячись з крісла. — Для тебе це самозрозуміле, ти живеш у тому світі й сприймаєш його реалії, як належне. А Аліса кепсько знає історію, щоб провести паралелі з Німеччиною XIII — XIV сторіч.
Маріка поспіхом встала з-за столу.
— Ти вже йдеш, тату? — запитала вона.
— Так, — втомлено кивнув він. — Мене вже добренько хилить на сон.
Маріка підійшла до нього й поцілувала в щоку.
— Тоді добраніч.
— До зустрічі, донечко. Я… — Сер Генрі секунду помовчав, вагаючись. — Я от що хочу тобі сказати… про всяк випадок. Коли раптом щось станеться…
— Нічого не станеться, — запевнила його Маріка. — Все буде, як і раніше. Не турбуйся.
— Однак я хочу, щоб ти вислухала мене, — наполягав сер Генрі. — Я знаю, що в глибині душі ти засуджуєш свою матір…
— Я не…
— Не заперечуй, Маріко. Я бачу це, я відчуваю. Спершу ти засуджувала її за те, що вона зраджувала свого чоловіка, якого ти вважала своїм рідним батьком. Згодом ти стала засуджувати її й за те, що вона буцімто завдавала мені страждань. Це не так. Не вважай мене нещасним, не жалій мене. Я не заслуговую на жалість, так само як твоя мати — на осуд. Мені випало велике щастя кохати найкращу жінку в світі… в обох світах. Мені випало щастя мати чарівну дочку, про яку будь-який інший батько може лише мріяти. Я двічі щаслива людина, і хай що станеться зі мною в майбутньому, я знаю, що прожив своє життя не марно.
Він поривчасто обійняв Маріку і квапливо залишив кімнату, на ходу побажавши Алісі на добраніч. Та Маріка все ж помітила сльози в його очах…
Вона підійшла до канапи, де сиділа кузина, і примостилася поруч. Обидві дівчини довго мовчали. Нарешті Аліса запитала:
— Коли ти маєш повертатися?
— Щонайбільше за годину, — відповіла Маріка. — Сьогодні мене рано прийдуть будити.
— Тоді в нас дуже мало часу, — сказала Аліса зіскочивши з канапи. — Ходімо до мене.
Загасивши світло й вимкнувши телевізор, дівчата вийшли з вітальні сера Генрі й попрямували тьмяно освітленим коридором в інший кінець крила, де розташовувались Алісині кімнати. Вони йшли мовчки, тримаючись за руки, і лише біля своїх дверей Аліса промовила:
— А знаєш, було б так чудово, якби на час братової поїздки ти оселилась у нас.
Маріка тихо зітхнула.
— Я з радістю, Алісо. Батько був би щасливий. Але Стен…
— А що він зробить? З’їсть дядька, чи що? Далебі, ти як мала дитина!
Вони проминули невеличкий передпокій і ввійшли до спальні. Увімкнувши світло, Аліса зачинила за собою двері й підвела Маріку до ліжка.
— Я ж не лише про дядька дбаю, — знов заговорила вона. — Передовсім я думаю про себе. Хочу, щоб ти частіше була зі мною.
Замість відповіді Маріка обняла кузину й наблизила свої губи до її губ. Вони поцілувалися.
— Я так люблю тебе, сонечко, — промовила Аліса. — Ще нікого я так не любила. Навіть Джейн… — Вона миттю спохмурніла й сумно зітхнула. Джейн була її давньою подругою ще з часів, коли вона мешкала з батьками в Плімуті.
— Думаю, ти маєш сказати їй про нас, — озвалася Маріка, вже не вперше порушуючи це питання. — Інакше буде скандал. Джейн надто різка й нестримана.
— Та вже ж знаю, — відповіла Аліса.
Ще кілька хвилин вони стояли, притулившись одна до одної, й пристрасно цілувалися. Любовний зв’язок між ними почався давно, майже два роки тому за
