— Я далі не слухала, — відповіла Аліса. — Та якщо хочеш знати мою думку, то сьогоднішню ніч Кейт проведе з Марікою. І всі наступні також. Старшини роду Конорів вирішили їх одружити. Я певна, що Кейт не опиратиметься.
Джейн скорботно зітхнула і знову схилила голову до колін.
— Я цього боялася… От стерво!
— Ти про Маріку? — невинно запитала Аліса. — І в чому ж полягає її стервозність? Що вона не дозволяє тобі спати з рідним братом?
Джейн різко підвела голову і з викликом глянула на Алісу.
— Хай навіть так! Яке їй до цього діло?
— А хоча б таке, що вона любить Кейта.
— Я теж його люблю!
Аліса з удаваною недбалістю стенула плечима.
— Ну й люби — як сестра брата. Більшого тобі не дозволено. Більше — це гріх. І не в якомусь релігійному сенсі, а просто це проти людської природи.
Джейн схлипнула — раз, другий, а потім нестримно заридала. Аліса скинула туфлі, забралася з ногами на ліжко, присунулась до подруги й обняла її за плечі.
— Поплач, і тобі стане легше. Але ти мусиш змиритися з цим. Так уже склалося, що Кейт твій брат, і тут ти нічого не зміниш.
— Все одно Маріка стерво, — твердила Джейн крізь сльози. — Всі мої біди від неї. Через неї я втратила тебе… а тепер втрачаю Кейта.
— Ну, скажімо, мене ти втратила не через неї, — зауважила Аліса. — А через свою впертість. Я ж пропонувала тобі бути зі мною й Марікою, але ти погордувала, не захотіла ділити мене з іншою дівчиною.
— Бо так неправильно. Ти була потрібна мені вся.
— А якщо так не виходило? Ти завжди говорила, що кохаєш мене, проте не змогла зрозуміти мої почуття. Якби ти насправді кохала мене, то бодай спробувала б порозумітися з Марікою, краще пізнати її. Тоді б ти побачила, чим вона мене привабила, тоді б ти також полюбила її. Вона така… така чудова, що її не можна не любити.
Останні слова Аліса промовила з мимовільним сумом. Джейн подивилася на неї спершу запитливо, а потім — з розумінням. У її вологих від сліз ясно-карих очах спалахнули зловтішні вогники.
— Ага! То ти теж постраждала! Вона ж кинула тебе заради Кейта!
Аліса зніяковіла. Попри всі Марічині запевнення в їхньому вічному й непорушному коханні, вона розуміла, що колишньої близькості між ними вже не буде. А може статися й так, що Маріка, пізнавши любов чоловіка, втратить будь-який інтерес до своєї дівочої пристрасті, вони перестануть бути коханками і перетворяться просто на добрих подруг. Звісно, Аліса була рада й дружбі з Марікою, а проте, проте…
— Отже, ми з тобою сестри в нещасті, — констатувала Джейн. — Тому ти прийшла сюди — не лише мене втішити, а й самій утішитись. І Маріка, мабуть, сподівається, що ми кинемось одна одній в обійми.
Аліса промовчала. Вони з Марікою про це прямо не говорили, але якось само собою розумілося, що Аліса знову зійдеться з Джейн. Власне, вона була не проти, але уявляла це зовсім інакше, як поступовий процес, як доповнення до її стосунків з Марікою.
Джейн поклала голову їй на плече.
— Знаєш, я все рівно люблю тебе, хоч ти й зрадниця… Атож, зрадниця, навіть не заперечуй.
— Хто б ще говорив про зраду! — обурено пирхнула Аліса. — Ти зраджувала мене від самого початку, з першого дня нашого знайомства. Ти й познайомилася зі мною за наказом свого керівництва.
— Так, за наказом, — визнала Джейн. — І задля цього мусила кинути іншу дівчину. Через це ми поїхали з Бірмінґему, де мене брали до консерваторії. Тоді я була така зла на тебе, майже ненавиділа — хоча ще в очі тебе не бачила. А потім, коли ми познайомились… я одразу закохалася в тебе.
— Але й далі шпигувала за мною, приховувала правду, не відкрилася мені. Знала, що мене готують для дослідів, знала — і мовчала!
— А що я могла сказати? Тоді б стало ще гірше. Ти б запанікувала, спробувала втекти — і тебе схопили б раніше… Алісо, зайчику, повір, у мене просто серце краялося. Я все думала, як тобі допомогти, намагалася знайти вихід — але нічого не знаходила. Від Послідовників нема де сховатися, ні на Землі, ні на Патрії, тікати від них було марно… А вже в Шотландії, коли я здогадалася, хто така Маріка, що вона справжня, повноцінна відьма, та ще й з іншого, невідомого Послідовникам світу… я так зраділа! Я дуже зраділа.
— Чому?
— А хіба не зрозуміло? Це ж був твій порятунок. Маріка могла захистити тебе, забрати до свого світу. Я все набиралася рішучості поговорити з вами, розповісти все. Я вже наважилася… аж тут виявила, що ти зраджуєш мене, спиш з Марікою…
— І відразу побігла доносити на неї.
Джейн знову схлипнула.
— Мені так прикро, Алісо. Я сама не тямила, що робила. Я вчинила підло… підступно… Пробач мені, зайчику, пробач…
І вона почала вкривати Алісине обличчя палкими поцілунками. Аліса трималася недовго й у відповідь стала цілувати мокре від сліз Джейнине лице, а коли їхні губи зустрічалися, то вже довго не могли розімкнутися.
Згодом Аліса стягла з Джейн сорочку й обцілувала її груди. Аж раптом дещо згадала, швиденько зіскочила з ліжка, підбігла до вхідних дверей і замкнула їх на засув. Потім скинула з себе сукню і повернулась на ліжко до подруги. Джейн усім тілом пригорнулася до неї.
— Ах, Алісо! Мені так бракувало тебе всі ці місяці! Я так сумувала за тобою!
— Я теж сумувала, — відповіла Аліса. — Але ти сама винна, дурненька моя.
— Так, я дурненька, — погодилася Джейн. — Я сама в усьому винна… Люби мене, зайчику. Я так хочу тебе…
Дівчата довго кохалися, лише час від часу зупиняючись на хвильку, щоб перевести подих, а потім знову поверталися до пестощів. З Марікою в Аліси так не виходило, вони мусили робити тривалі перерви для відновлення сил. Порівняно з Джейн, Маріка була надто вибуховою й темпераментною, вона прагнула щосекунди отримувати максисимум насолоди, тоді як Джейн зазвичай воліла розтягнути задоволення, смакуючи його невеликими порціями. Проте це аж ніяк не означало, що з Марікою було гірше, ніж із Джейн, чи навпаки. Алісі було надзвичайно добре з ними обома, і вона охоче підлаштовувалася під них…
Під час однієї з таких коротких пауз Джейн раптом запитала:
— От скажи, тільки чесно: невже Маріка краща за мене?
Аліса повернула голову й подивилася їй в очі.
— Саме зараз, коли ти зі мною, мені здається, що ти краща, — відповіла цілком відверто. — А коли я з Марікою — здається, що краща вона.
— І ти ніяк не можеш порівняти нас?
— Вас неможливо порівняти, сонечко, — сказала Аліса, погладжуючи рукою її живіт. — Ви дуже різні, але я люблю вас обох. Зрозумій це і навчись сприймати мене такою, яка я є. До того ж, тепер у Маріки є Кейт, а я… і ти… коротше, тепер ми разом. Можеш вважати, що ти перемогла.
Джейн зітхнула:
— То ось він який, смак перемоги! Щось багато в ньому гіркоти… Не дуже приємно почуватися запасним варіантом.
— Не бери дурного в голову. Ти не запасний варіант.
— Гаразд, тоді я просто друга. Цього ти не можеш заперечувати. Хоч там як, а коли я поставила тебе перед вибором — я чи Маріка, ти обрала Маріку. Все-таки ти любиш її дужче. — Джейн помовчала. — Ці чотири місяці були найгірші в моєму житті. Я ніби здуріла, загуляла так, аж чортам соромно стало. Спала з усіма дівчатами, які лишень погоджувались на це, зваблювала тих, що вагалися… А потім ще й Кейт… Боже, що я накоїла!…
— Ти каєшся? — запитала Аліса.
— Просто зараз, цієї миті, каюсь. Він бо ж мій брат, ми з ним не можемо жити, як чоловік та жінка, це
