Майор Єршов так втомився після зустрічі з Жанбаєвим, що готовий був зразу ж, повернувшись, заснути мертвим сном. Але цього не сталося. Неспокійні думки довго ще тривожили його, і він перевертався з боку на бік, мнучи подушку і важко зітхаючи.
Навіщо потрібний Жанбаєву мотоцикл? Куди він збирається на ньому поїхати? Що думає про нього, Єршова? Чи все ще ставиться з підозрою, чи почне тепер довіряти? Чому цікавлять його залізничні вантажі? Все це було поки що неясно, але вимагало негайної відповіді, правильного рішення. Без цього не можна було діяти далі і сподіватися на успіх. Більш того, непродуманим ходом можна було провалити всю справу, випустити небезпечного ворога, дати можливість Привиду здійснити його злочинні плани.
Близько шостої години ранку повернувся з чергування Аскар. Чути було, як він умивався, а потім гримів тарілками на кухні: видно, вирішив перекусити перед сном. Через кілька хвилин скрипнули двері його кімнати.
У яких взаєминах ця людина з Жанбаєвим? Чи тільки хазяїн його квартири, чи ще і співучасник? В тому, що якийсь зв'язок між ними існує, Єршов не сумнівався. Багато чого Жанбаєв йому не довіряє, але, звичайно, використовує для своєї мети.
Та найбільше майора хвилювало тепер питання: як буде поводитись Жанбаєв надалі з ним, з Єршовим? Завдання, яке він дав йому, по суті, дріб'язкове. Ці відомості і Аскар зумів би роздобути. От хіба тільки повідомити їх без рації не зможе… Доведеться, мабуть, набратися терпіння і почекати ще трохи. Якщо Жанбаєв зв'яжеться з ним скоро по радіо, — значить, довіряє; не зв'яжеться — треба буде визнати, що він, Єршов, розкрив, виказав себе чимсь, сполохав небезпечного ворога. Потім Єршов подумав про те, що повинен буде прокинутися не пізніше як о дев'ятій годині, щоб ні Аскар, ні Темірбек не догадалися, що він не спав цілу ніч. Адже вони могли повідомити Жанбаєва, що він поводиться не дуже обережно.
… Прокинувся Єршов без п'яти дев'ять, йому не потрібен був час на те, щоб зміркувати, де він, що робив учора, що повинен зробити зараз. Він пригадав це майже миттю — позначався досвід чекіста. Небезпечна робота привчила його кожної хвилини бути на сторожі, бо від цього часто залежали не тільки успіх чи невдача дорученої йому справи, але й власне його життя.
В будинку було тихо. Тільки в сусідній кімнаті обережно ходив хтось — видно, Темірбек встав уже і намагався не шуміти, щоб не розбудити двоюрідного брата, якого він, як помітив Єршов, чомусь трохи побоювався.
Єршов поглянув на вікно. Сонце яскраво освітлювало протилежний бік вулиці і будинок старої Гульджан, в якому квартирував лейтенант Малиновкін. Вікно його кімнати було розчинене. Значить, лейтенант встав уже — вони домовились, що вранці розчинене вікно означатиме, що Малиновкін не спить, а вдень і увечері — що він вдома. Юнакові видно, не терпілось узнати скоріше подробиці вчорашньої зустрічі Єршова з Жанбаєвим.
Але що ж можна було зробити зараз? Треба було б зустрітись з ним якось і поговорити, пояснити складність обстановки, що створилася. Але й це не так вже просто. Хто його зна, цього Жанбаєва, — може він не вважає ще іспитовий термін закінченим. Ні, вже краще дотримуватися найсуворішої конспірації до кінця. Про те, де, коли і як зустрітися з Малиновкіним, потрібно було ще подумати.
Аскар встав тільки о дванадцятій годині дня. Єршов до цього часу повернувся з їдальні. Темірбека, який перед тим як він пішов, щось їв у себе в кімнаті, вже не було.
— Ну як, не знудились ще в нас, товаришу Мухтаров? — весело запитав Аскар, ідучи з рушником на шиї надвір умиватися.
— Поки що ні, — бадьоро відповів Єршов. — Я багато цікавого в бібліотеці вашій знайшов. Учора майже весь день там був. Переглядав архівні матеріали і натрапив на цікаві історичні документи… Ну, а у вас як ідуть справи, Аскаре Габдулловичу? Служба ваша не дуже, видно, спокійна? Ночами доводиться чергувати?
— Та ні, це не завжди. В основному все-таки вдень. Та й робота, відверто кажучи, поки що не дуже цікава. От закінчать будівництво магістралі, підуть регулярні поїзди — тоді цікавіше буде. А зараз у нас ні графіка, ні розкладу…
— І вантажі, мабуть, незначні? — наче ненароком, запитав Єршов, спостерігаючи, як енергійно розтирає Аскар вафельним рушником свої добре розвинені, мускулисті груди.
— Відома річ! В основному будівельні матеріали йдуть поки що. Переважно шпали та рейки, іноді цемент. От скоро стануть до ладу нові заводи збірних конструкцій — підуть вантажі цікавіші. Воно, правда, і зараз доводиться возити цікаві речі, інколи навіть на спеціальних багатовісних платформах-транспортерах. От, наприклад, цієї ночі збірний суцільноперевізний міст відправили і декілька залізобетонних споруд. А вчора — елементи збірної металевої водонапірної башти системи Рожнова. Ну, а взагалі, все це не те, що на центральних магістралях. Там зараз така техніка йде, що дивом дивуєшся.
Аскар закінчив обтиратися і повісив рушник на вірьовку, натягнуту через усе подвір'я. Зняв з цієї ж вірьовки білу майку і насилу просунув у неї свою велику голову з жорстким волоссям.
— Ви, залізничники, мабуть, по вантажах краще, ніж по газетах, читаєте, чим країна живе, га? — сказав Єршов, підводячись із східців ґаночка, на які присів під час розмови.
— Так, це ви вірно зауважили, — погодився Аскар.
І голос його прозвучав так щиро і просто, що Єршов подумав мимоволі: «А може, він і не зв'язаний нічим з Жанбаєвим?» Але зразу ж інший, тверезіший голос зробив висновок: «Страшенно хитрий, мабуть, цей Джандербеков. Знає Жанбаєв, кого в помічники підбирати. Він і про вантажі ці тому, мабуть, так детально мені розповідає, щоб я зміг все це Жанбаєву по радіо передати».
— Ну, я піду, попрацюю трохи, — сказав Єршов уголос. — Роздобув тут у вас у книжковому кіоску декілька цікавих брошурок.
Увійшовши в свою кімнату, Єршов передусім подивився на вікно будиночка, в якому оселився Малиновкін. Воно тепер знову було відчинене — значить, лейтенант вже повернувся з міста. Що він робить там у себе? Будує, мабуть, різні припущення — одні тривожніші від інших. Треба придумати якусь просту систему зв'язку, щоб в будь-який час інформувати Дмитра і давати йому завдання, не чекаючи зручного випадку.
Лейтенанта Малиновкіна у цей час турбували ті самі думки.
Він уже обміркував багато способів конспіративного зв'язку, але всі вони були дуже складні, а потрібно було придумати щось зовсім просте. Майор, мабуть, покладався на нього. Як же можна було не справдити його сподівань?
Сонце перебралось тимчасом на протилежний бік вулиці і освітлювало вікна будинку Джандербекова. Малиновкін добре бачив тепер освітлений сонячними променями стіл, за яким сидів, очевидно читаючи, Єршов.
Добре було б роздивитися, що там за книжка у нього в руках?
У Малиновкіна був з собою хороший польовий бінокль. Він швидко дістав його з чемодана і почав «підганяти» до очей окуляри.
Мутно-сіра пляма в лінзах бінокля поступово набирала чіткості і виразності. Спочатку він побачив тільки те, що було освітлене сонцем: голову Єршова, стіл, за яким він сидів, книги. Але коли Малиновкін придивився краще, він розглядів і стіни, обклеєні газетним папером.
На всякий випадок лейтенант вирішив затягнути на своєму вікні занавіски, залишивши тільки вузький отвір для спостереження.
«Цікаво, — думав Малиновкін, розглядаючи у бінокль обличчя майора, — яку це книгу він читає так уважно?»
Ніби у відповідь на його думки, Єршов трохи змінив положення, і Малиновкін зовсім ясно прочитав назву книги, яку майор тримав у руках. Незабаром він виявив, що може читати все, що надруковане крупним шрифтом в газетах, якими обклеєна кімната Єршова. Це наводило на думку про можливий спосіб зв'язку з майором, і, квапливо відклавши бінокль, Малиновкін почав роздумувати над тим, як сповістити про своє відкриття Єршова.
