[5] „Et vobis pax, pater reverendissime“ — „І вам мир, отче превелебний“ (церк. лат.).
[6] Ґалльський скудо — велика срібна монета, рівна за номіналом дванадцяти сольдо або двадцяти чотирьом динарам.
[7] Бенефіції - від лат. „beneficium“ — прихильність; відрахування з церковної скарбниці на користь світського володаря.
[8] Амеліна (Amelina) — зменшувальне від Амелія.
[9] Юлія (Julia) — родове ім’я. В даному контексті лоґічніше було б вживати його в араґонській транскрипції — Хулія (оскільки короля звуть Хайме, а не Яків); проте автор навмисне припустився такої неузгодженості, аби підкреслити приналежність Юліїв Араґонських (Los Julios de Aragon) до молодшої гілки роду Юліїв Римських.
[10] Франсійське Chateau-Fier (Chateaufier) відповідає ґалльському Castel-Fiero.
[11] Marco de Filippo. Нагадаємо, що Filippo — ґалльська (і італійська) вимова імені Філіп.
[12] Читачеві слід мати на увазі, що у Франції правили королі як під ім’ям Філіп (Philippe), так і під ім’ям Філіп-Авґуст (Philippe-Auguste).
[13] Мати Елеонори Кастільської (а також Бланки, Альфонсо та Фернандо) Бланка Портуґальська (нар. 1441 р.) була дочкою Хуана Портуґальського і Жоанни Аквітанської — рідної сестри герцоґа Робера I Благочестивого, Філіпового діда.
[14] Палац на Палатинському пагорбі в Римі був офіційною резиденцією імператорів.
[15] Пер — у Ґаллії, член вищого колеґіального орґану королівства, Ради перів, що складалася з правителів ґалльських князівств. Протягом XIV ст., прагнучи забезпечити за собою більшість у Раді перів, королі Ґаллії дробили свій домен, герцоґство Ланґедок, на окремі князівства і передавали їх у володіння молодшим синам. Внаслідок такої політики, на початок XV ст. Рада перів втратила своє значення, бо її склад не відображав реального співвідношення сил у королівстві, і титул пера став просто почесним званням.
[16] Конетабль - в Середньовіччі, верховний головнокомандувач сухопутних сил.
[17] Реконкіста - звільнення захоплених маврами іспанських земель.
[18] Катарська єресь (від грецьк. katharos — чистий), середньовічне єретичне вчення в Західній Європі. Катари вважали матеріальний світ породженням диявола, засуджували все земне, закликали до аскетизму, викривали католицьке духовенство.
[19] Корнелій Юлій Римський (1372 — 1442) — син імператора Авґуста X, другий чоловік Хуани I, королеви Араґону (1367 — 1416); після смерті старшого сина, Хуана II (1419 р.), і до повноліття молодшого, Хайме III (1430 р.), був реґентом королівства.
[20] Щодо походження імені Інморте в істориків і ґенеалоґів немає спільної думки. Та хоч там як, „inmorte“ ґалльською означає „безсмертний“.
[21] Олісіпо - теперішній Лісабон.
[22] Лузітанія - південна Портуґалія.
[23] Інтердикт - відлучення від церкви цілої території. На території, де чинний Інтердикт, заборонені всі види богослужіння, включаючи хрещення та відспівування.
[24] Маються на увазі Азорські острови.
[25] Хоч це й не зовсім очевидно, а проте факт, що і Stefano, і Etienne (а також Esteban) мають спільне походження — від грецького Stephanos.
[27] „Любих в обіймах шалено стискають і болю тілові їх завдають…“ (лат.).
[28] Три іспанські королівства — цебто Наварра, Кастілія та Араґон.
[29] Вселенська Сума Теолоґії — реєстр богословських праць, схвалених католицькою церквою і визнаних частиною її офіційної доктрини.
