Принц Ґаллії

[30] Тут Александр Біскайський наголошує на приналежності ґрафства Іверо (кастільською Ебро) до тієї частини Наварри, що мовно, культурно та політично тяжіє до Кастілії, тоді як решта території королівства історично зорієнтована на Ґаллію. В кастільській мові, на відміну від ґалльської, літера „h“ не вимовляється, тому ім’я „Helena“ кастільською читається як „Елена“.

[31] fortissimo con brio — голосно, з запалом (італ., муз.).

[32] pianissimo — дуже тихо (італ., муз.).

[33] Гай Юлій Цезар Октавіан Авґуст.

[34] Александр Македонський.

[35] Корнелій Великий (541 — 592) — римський імператор з династії Юліїв, засновник об’єднаного королівства Італія.

[36] При написаннi цього роздiлу, за вiдсутностi достовiрнiших джерел, була використана iнформацiя з роману Вальтера Скотта „Айвенґо“. Автор сам не впевнений, що вiн, власне, хотiв написати i що у нього, в результатi, вийшло — наслiдування чи пародiя.

[37] Тут під дуумвіратом Філіп розуміє спільне правління двох королів.

[38] Цезар - загальноприйняте в Середньовіччі звертання до короля Італії.

[39] Александр I Завойовник — Алессандро Савеллі (811 — 874), видатний італійський полководець, один з консулів Риму, згодом — засновник королівства Наваррського і перший король Наварри.

[40] Кастель-Бланко (Castel-Blanco) — достотно, „Білий Замок“ (ґал., каст.).

[41] „Reqirscat in pace“ — „Хай упокоїться в мирі“ (лат., церк.).

[42] Мати Ізабелли Араґонської, Ізабелла Брабантська, була рідною сестрою Марії Брабантської, матері Еріка Датського.

[43] Подвійний дублон — в Ґаллії, золота монета номіналом у два скудо.

[44] Рондo — вірш з п’ятнадцяти рядків зі складним чергуванням рим і неримованим рефреном.

[45] „Про природу кохання і про кохання на лоні природи“ (лат.).

[46] „Про природу Марґаритиного кохання і про кохання з нею на лоні природи“ (лат.).

[47] Hansnarr — Дурний Ганс, німецький еквівалент Івана-дурника. Тут і далі Тібальд плутає дві різні казки — про Івана-дурника та про Івана-царевича.

[48] Carajo! (від каст. carajar — злягатися) — груба іспанська лайка.

[49] Хуаніта (Juanita) — пестлива кастільська форма імені Жоанна.

[50] Ченці ордену святого Домініка називали себе псами Господніми.

[51] Для зручностi читача текст розбитий на абзаци i розставленi роздiловi знаки; лексика та стилiстичнi особливостi по можливостi збереженi.

[52] Тут і далі закреслення в листі зроблені Сімоном.

[53] „Vox populi, vox dei“ — „Голос народу, голос Божий“ (лат.).

[54] In extremis — тут, за виняткових обставин (лат.).

[55] Хранитель печатки — в Середньовіччі, високий придворний посадовець, що відає внутрішніми справами держави, правосуддям та системою покарання.

[56] Тут і далі *зірочкою позначені особи, що вмерли до 1452 р.