середньорічної кількості класів у даній групі на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Середні витрати визначаються діленням суми доплати за перевірку зошитів за тарифікаційним списком на кількість класів на 1 січня.
Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати:
• за класне керівництво — середньорічна кількість класів на норматив доплати;
• за керівництво кабінетами — кількість кабінетів на норматив доплати;
• за ведення позакласної фізкультурної роботи — залежно від чисельності класів у школі.
Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:
• директор;
• заступники;
• організатори масової роботи.
Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.
Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.
Нарахування на зарплату включають відрахування юридичними та фізичними особами таких розмірів внесків на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування, а саме:
1) обов’язкове державне пенсiйне страхування:
• для роботодавців — 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
1 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
2 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату понад 150 гривень;
2) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, спричиненими народженням і похованням:
• для роботодавців — 2,5 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
0,5 % — для найманих працівників, які мають заробіт¬ну плату понад 150 гривень;
3) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
• для роботодавців з 1 січня 2001 року — 2,0 %, з 1 липня 2001 року — 2,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
4) для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають:
• з 1 січня 2001 року — 5,5 %;
• з 1 липня 2001 року — 6,0 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:
3,0 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, спричиненими народженням і похованням;
з 1 січня 2001 року — 2,5 %, з 1 липня 2001 року — 3,0 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
5) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, розміри страхових внесків страхувальників обчислюються з 1 квітня 2001 року:
• для роботодавців відповідно до 1—20 класів професійного ризику виробництва — у диференційованому розмірі 0,2—13,8 % до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробіт¬ної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
• для добровільно застрахованих фізичних осіб — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом — у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.
У фінансуванні дошкільних закладів існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі.
Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.
Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.
Система вищої освіти в Україні включає дві групи закладів:
• І—ІІ рівнів акредитації — коледжі, технікуми (училища) та інші прирівнені до них навчальні заклади;
• ІІІ—ІV рівнів акредитації — інститути, університети, академії.
Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:
1) бюджет;
2) платне навчання.
Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:
1) професорсько-викладацький склад;
2) адміністративно-управлінський персонал;
3) навчально-допоміжний персонал;
4) обслуговуючий персонал;
5) фонд погодинної оплати праці викладачів.
Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визна¬чається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).
Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1—2 %) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.
Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжно-го та обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.
4. Фінансування охорони здоров’я
Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках:
по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;
по поліклініках — кількість лікарських відвідувань.
Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок.
Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.
Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами — хірурги, терапевти і т. п.
Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.
Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні — місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.
Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені залежно від посади (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.
Для медичних працівників зарплата розраховується, виходячи з обсягів роботи — 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяється суміщати обов’язки медичної сестри та санітарки.
Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.
Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.
Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки:
• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т. д.); враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів;
• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).
Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365 ? 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).
Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.
Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.
Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.
У страховій медицині об’єктом медичного страхування виступає здоров’я громадян. На відміну від особистого страхування, де також об’єктом може бути здоров’я громадян,
Додаткові доплати плануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати:
• за класне керівництво — середньорічна кількість класів на норматив доплати;
• за керівництво кабінетами — кількість кабінетів на норматив доплати;
• за ведення позакласної фізкультурної роботи — залежно від чисельності класів у школі.
Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:
• директор;
• заступники;
• організатори масової роботи.
Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.
Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.
Нарахування на зарплату включають відрахування юридичними та фізичними особами таких розмірів внесків на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування, а саме:
1) обов’язкове державне пенсiйне страхування:
• для роботодавців — 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
1 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
2 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату понад 150 гривень;
2) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, спричиненими народженням і похованням:
• для роботодавців — 2,5 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;
0,5 % — для найманих працівників, які мають заробіт¬ну плату понад 150 гривень;
3) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
• для роботодавців з 1 січня 2001 року — 2,0 %, з 1 липня 2001 року — 2,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
4) для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов’язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають:
• з 1 січня 2001 року — 5,5 %;
• з 1 липня 2001 року — 6,0 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:
3,0 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, спричиненими народженням і похованням;
з 1 січня 2001 року — 2,5 %, з 1 липня 2001 року — 3,0 % — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
5) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, розміри страхових внесків страхувальників обчислюються з 1 квітня 2001 року:
• для роботодавців відповідно до 1—20 класів професійного ризику виробництва — у диференційованому розмірі 0,2—13,8 % до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробіт¬ної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
• для добровільно застрахованих фізичних осіб — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом — у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.
У фінансуванні дошкільних закладів існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі.
Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.
Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.
Система вищої освіти в Україні включає дві групи закладів:
• І—ІІ рівнів акредитації — коледжі, технікуми (училища) та інші прирівнені до них навчальні заклади;
• ІІІ—ІV рівнів акредитації — інститути, університети, академії.
Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:
1) бюджет;
2) платне навчання.
Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:
1) професорсько-викладацький склад;
2) адміністративно-управлінський персонал;
3) навчально-допоміжний персонал;
4) обслуговуючий персонал;
5) фонд погодинної оплати праці викладачів.
Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визна¬чається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).
Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1—2 %) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.
Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжно-го та обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.
4. Фінансування охорони здоров’я
Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках:
по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;
по поліклініках — кількість лікарських відвідувань.
Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі ліжок.
Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.
Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів). Загальна кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами — хірурги, терапевти і т. п.
Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.
Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні — місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.
Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені залежно від посади (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.
Для медичних працівників зарплата розраховується, виходячи з обсягів роботи — 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяється суміщати обов’язки медичної сестри та санітарки.
Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.
Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.
Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки:
• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т. д.); враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів;
• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).
Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах (365 ? 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).
Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.
Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.
Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.
У страховій медицині об’єктом медичного страхування виступає здоров’я громадян. На відміну від особистого страхування, де також об’єктом може бути здоров’я громадян,
Вы читаете Бюджетна система
×