Мале ти та дурне, бо ж Лев не їсть салати,
Збирає вівці він, а не увесь народ,
Для нього рік «Вівці» лише одна з нагод
Вівцею всю рідню нагодувати.
Є тиха музика Життя
Є тиха музика Життя,
А є симфонія буяння:
Нестримне чуйне проростання
Крізь обереги Небуття,
Пориви довгого чекання…
І суєта… І опадання…
І каяття… І забуття…
Плід Життя нестримно облітає
Плід Життя нестримно облітає,
Тіло монстрів сховане в броню,
Ось що, не розумних, нас чекає
В сполохах хімічного вогню.
Бережіть Буття Земного вроду,
Все живе – на суші, у воді…
Бо, якщо загубимо Природу,
Де самі подінемось тоді?
Пробудження весняних голосів
Пробудження весняних голосів,
Зеленого намиста чаклування.
За всіх народів і за всіх часів
Природи неруйнівне царювання.
Вклонися їй, вона – твоє життя
І запорука вічності твоєї.
Бог дав тобі і їй одне Буття,
Одне Буття – і ти ніщо без неї.
Радій. Вона знов квітне навесні,
Нас нерозумних знов пошанувала,
Вона все відступає в тій борні,
Де все тобі замало і замало…
Та бережись. Бо може прийде час
Вона повік відступиться від нас.
Падає сніг… Як учора, сьогодні
Падає сніг… Як учора, сьогодні
З неба на землю невпинний біг.
В білій пустелі, в чорній безодні,
Тихо, нестримно, як вчора, сьогодні,
Падає сніг, Душ наших сніг.
Падає сніг… Як учора, сьогодні
Падає сніг… Як сторіччя тому…
В Серця і Неба чорній безодні
Душ наших сніг опадає в пітьму.
Ти прагнеш розгадати письмена
Ти прагнеш розгадати письмена,
Що викарбував час у тьмі безодні,
І голосно назвати імена,
Що ще не викликались у Сьогодні.
Ти мрієш Світ занурити в хаос
І паніки тремтінням керувати…
Але ти – тільки глиняний колос
І не тобі ті письмена читати.
Трава зелена,
Сережки клена,
Барвистих луків невтримний цвіт,
Строкаті крила…
Ніяка сила
Не переможе Створіння Світ.
Ти в злобі, мов поранений бугай,
Кидаєшся наліво і направо.
Всім спільникам ти обіцяєш рай,
Та з крові рай чекати – марна справа.
І все, що в Світі чисте і Святе,
Повстане проти чорної науки,
І спрага до Життя тебе змете,
І спільники твої умиють руки.
Зернина. Скажіть нам, а що то – зернина?
Зернина. Скажіть нам, а що то – зернина?
Майбутнього колоса нинішня днина.
Зернина – це символ життя, устремління,
Прихованих сил, підняття покоління,
Покою, що рух у собі зберігає,
