Природи, що коло життя обертає.
І, може, зернина – то сонця краплина,
Що впала у землю, щоб зросла рослина.
Нас Час перегортає, як листи
Нас Час перегортає, як листи
В прихованості горнього сумління.
Струмлять пісні-молитви та пости
Крізь вічне розпорошене горіння.
Один одного не повторить шлях,
У кожного свої відроблені уроки…
Мандруємо при Світлі у пітьмах,
Навпомацки плетемо дії – кроки.
І, серед того плетива подій,
То здалеку, то майже зовсім поруч,
То майже ворог, а то майже свій,
Праворуч, поряд, супротив, ліворуч…
Мерехтимо холодним і палким,
Палає у безмежнім Світі ватра,
Кружляємо… і не відомо ким
Одне одному будемо ми завтра.
Зернина – паростки приховані життя
Зернина – паростки приховані життя,
Майбутнє листя й сьогодення днина,
І сонце золотаве, й майбуття,
І рух, і нерухомість – все зернина.
У Левовому місці – місті Львові
У Левовому місці – місті Львові
Всі Леви мають бути гонорові,
Бо Лев тут перший владу перейняв
І в пам‘яті свій лик закарбував.
І, де не підеш у старому Львові,
Усюди Леви – з гіпсу, мармурові,
Із каменю, із вапняку, з металу…
Он Лев крилатий ходить по порталу…
Он Леви вхід до вежі стережуть…
А ми живі – із плоті та із крові
Тож будьмо двічі, тричі… гонорові
У місті Лева. Леви тут живуть,
І нам своє життя передають,
І вулицями Левів дух витає
На творчі справи Левів надихає.
Ще й віхола розкидує снігами
Ще й віхола розкидує снігами,
Та впевнено тримає гору день.
І чути вже: п‘янкими голосами,
Птахи весняних пробують пісень.
Не маємо себе ми за природу
І зиму не марнуємо у сні,
Але чомусь і ми жіночу вроду
Частіше признаємо навесні.
Розм‘якшують нам душу сентименти,
Чи може сонця жар бентежить кров?
Вигадуємо раптом компліменти…
Пригадуємо знову про любов…
В нас знову слів і почуттів багато…
І дотиків вирують в нас пісні…
І як би хтось не вигадав це свято,
Я б сам його придумав навесні.
Господи! Всевишній!
Господи! Всевишній!
Все у Твоїй волі.
Поможи нам, Господи,
Дай нам щастя й долі.
Дай земне земному,
Дай нам всім Буття,
Жадібному й злому –
Милість каяття,
Лагідному – ласки,
Добрим – доброти,
Казкарю дай казки
Про усі Світи.
Відверни напасті,
Володар всього.
