С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны

Про моральність поговоримо, коли переможемо…»

«За українську ідею було пролито вже стільки крові, вже полягло стільки людей, не тих недомірків, недолюдей, яких ми бачимо щоденно на вулиці… що якщо ми зараз програємо, якщо не скористуємось моментом, якщо ми зараз зупинимось перед тим, щоб пролити кров, цього не проститься нам ні на цьому світі, ні на тім». А поки-що нищать пам'ятні знаки на місцях захоронения тих, хто загинув від рук гітлерівців та оунівців, в центрі Львова спалюють кострища книг «ворогів», демонстративно шматують червоні, російські та польські прапори, посилають бойовиків УНА-УНСО на бойові діяння в Придністров'я, Абхазію і Чечню, зривають ордени з ветеранів війни і праці, та знущаються над ними. 9 травня 1997 р., в День Перемоги над фашизмом, група необандерівців у Львові зупинила колону демонстрантів-ветеранів війни і поглумилася над нею. Те ж сталося і 27 липня того ж року, в день річниці визволення Львова від німецько- фашистських загарбників. Аналогічні акції проводять войовничі націоналісти в Івано-Франківську, Тернополі та в інших містах Галичини. Такі свавільні побоїща та акти вандалізму творяться постійно при потуранні місцевих націонал-«демократичних» властей.

«Прецеденти світової історії показують, — голосять нинішні войовничі націоналісти, — що захистити націю, не дати їй вмерти не розвинувшись, може тільки націоналістична диктатура…» Зразком такої диктатури для них є фашистські диктатури Гітлера і Муссоліні».

(«Напрям», 1991, № 6, с 13–15).

Така відверта проповідь фашизму не випадкова, бо цьому всебічно сприяють націонал-«демократи» і націонал-«реформатори», які прийшли сьогодні в Україні до влади. Вони потурають сьогодні усьому, що голосять і чинять націоналісти. Власне, з ініціативи шанувальників войовничих націоналістів нині і державотворці (від рядового націонал-«патріота» до Президента) заговорили про «національну мрію», «національну еліту», «національну ідею», при цьому перекручуючи зміст цих понять. Тому-то так безцеремонно фальсифікується історія, перериваються могили, знищуються пам'ятники, реанімується все ганебне, що було в минулому, реабілітуються «борці за визволення», «національні герої», есесівці з дивізії СС «Галичина» і різуни із боївок ОУН-УПА. Тут нічого дивного, бо, як визнають самі пропагатори, «сучасні концепції українського націоналізму», «…взагалі націоналізм… є явищем деструктивним, бо спрямований на руйнування.

Завершуючи цю книгу, я повинен навести досить яскраву і суттєву характеристику всього того явища, що називається українським войовничим націоналізмом, подану видатним поетом України Василем Симоненком. Дарма націоналісти, вчорашні і нинішні, зачисляють його у свою зграю. Наведемо цю характеристику повністю:

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі,
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали «хайль!» охриплими басами,
І «Ще не вмерла…» голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям —
Плювала кров'ю «ненька Україна»
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі Сходу не вернулись «москалі».
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте: ще не вмерла Україна, —
I не умре!

The End

АВТОР

Вита́лий Ива́нович Масло́вский (7 июня 1935 — 26 октября 1999) — украинский историк, доктор исторических наук, профессор.

Биография

Родился 7 июня 1935 года в селе Мощёное (ныне Ковельский район Волынской области). В 1960 году закончил Львовский университет (исторический факультет). В 1968–1993 годах работал в Институте общественных наук во Львове (с начала 1990-х — Институт украиноведения имени Крипьякевича) на должностях младшего, старшего, ведущего научного сотрудника. Виталий Масловский в 1974 защитил кандидатскую диссертацию на тему «Борьба трудящихся западных областей Украины против классово враждебных элементов в период социалистических процессов на селе в 1944–1960 годах». В 1985 году защитил докторскую диссертацию «Классовая борьба на селе в западных областях Украины в период построения основ социализма».

В период распада СССР, профессор подвергся преследованиям со стороны новой власти. За опубликованную им в 1990 году книгу «Земля обвиняет» о деятельности УПА, его уволили с работы в Институте общественных наук западноукраинского отделения АН Украины. С тех пор, в течение почти десятилетия, Масловский оставался безработным, живя на небольшую пенсию, которую получал как инвалид Великой Отечественной войны. Тем не менее, учёный продолжал работать над научными трудами.

Работа Виталия Масловского вызывала крайнее недовольство апологетов ОУН-УПА. В его адрес поступали многочисленные угрозы расправы, как через прессу, так и в личном общении.

В 1999 году за пределами Украины вышла очередная книга Виталия Масловского — «С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны». Отдельные главы из неё в предыдущие годы публиковались во львовской газете «Вильна Украина», что вызвало очень резкую реакцию со стороны националистов. Была развёрнута активная кампания по дискредитации учёного в прессе.

К концу 1999 года доктор исторических наук Масловский завершил очередную книгу — о холокосте и роли ОУН-УПА в его проведении. В процессе работы над ней, профессор обработал много новых, ранее неизвестных науке исторических источников.

26 октября 1999 года профессор Виталий Масловский был найден в бессознательном состоянии в