— Це творчість однієї з моїх поклонниць, прислане мені на пошту колись, читай, а я поки що, ще не визрів.
Читаю того листа:
«Твоя грудна клітина просто здіймається високо, ти важко дихаєш. Я схиляю свою голову над твоїм животиком і починаю цілувати тебе в паху. Ти розводиш злегка свої стегна і я цілую їх внутрішню поверхню, ледве торкаючись губами і язичком до члена, який просто б’ється в моїх руках! Я цілую його. Роблю свої губи літерою «О» і надіваю на головку, як шапочку, захоплюю губами і злегка стискаю. Ти береш руками мою голову і починаєш управлять моїми рухами, ніби насаджуєш мій ротик на свого Красеня. Він уже тремтить в передчутті оргазму, так б’ється, з такою силою по внутрішній поверхні моїх щік, по язичку і піднебінню. Ти міцніше охоплюєш мою голову і з силою штовхаєш прямо на Нього! ВСЕ!!! Він лопає і вибухає в мене в роті фонтаном твого соку. Я відчуваю як підстрибнули твої яєчка, стараючись витиснути з себе все до останньої краплини мені в ротик. Яка краса відчувати твої затихаючі в роті фрікції. Ти підтягуєш мене до себе, кладеш мою голову собі на плече, обнімаєш руками, притискаєшся близько-близько і міцно до мого голенького животика і лобка своїм членом. Я гладжу тебе по обличчю, шиї, волоссю».
Прочитала, задумалася, Ялтин прислав це, бо йому сподобалося. Чи хвалиться, або рекламує, або одне й друге разом.
— Тут не написано, що відчуває чоловік. Це відчуття тільки жінки.
— Так, звичайно. Але такі відверті думки дуже збуджують, не дають зосередиться, та я ще спробую.
Віртуальність. Недалеке минуле.
ВІН під великим деревом на лавочці дивиться в далечінь, де на березі в тіні скелі сидить ВОНА, вітер ворушить їй волосся, час від часу ВОНА прибирає його з очей. А далі на пляжі ніби крізь димку, видно як якийсь чоловік моститься на лежаку. Біля самого моря. Чоловік хоче щось писати на листочках в теці.
— Творчість на лежаках! Творчість на лежаках!
Чоловік смакує ці слова, записує їх. Ставить кілька лежаків один на другий, дивиться, щось уявляє, глибоко задумується, пише: «Така от прелюдія».
Записує ці слова. Потім відкладає написане. Вітер розвіває листочки, розносить їх по березі, в основному вони без записів, чисто білі. Набігає хмара, закриває сонце, вже нікого не видно на лежаках, тільки берег моря і розвіяні листочки.
В тіні ВОНА кусочком глини перекреслює написане на скелі ім’я, а потім подумавши, губкою витирає все написане і перекреслене. Залишає тільки одне ім’я. ВОНА знає кого шукає, хто їй потрібний. Потрібний ВІН, той з ким вона гуляє в віртуальності, кого кохає. ВІН не хоче писати, от як би тільки захотів. «Художник, артистична непокірна душа» а насправді спортсмен, який не може займатися спортом. Слухає музику, «бо вона в душі йому гра». Ніхто їй не замінить його. Викинула грудку глини, пішла. ВІН мовчить, чекає, дивиться, як вона йде, значить буде знову шукати, може знайде, може все-таки хтось зможе писати з нею. ВІН не втручається, чекає.
Реальність. Недалеке минуле.
Від Ялтина я вже успіху не сподівалася.
— Як успіхи? Писав щось? Може почни про погоду, не так буде збуджувати. — З такими словами я знову зустрілася з ним на сайті.
— Погода поки що, жара така, якої, говорять не було років 80. Вдень тут навіть засмагає певна публіка. Натякни, що любиш в сексі, для мого натхнення.
— Любов! Чисте почуття кохання! Тоді і секс є можливий.
— Часом почуття виливаються в вигляді шаленого бажання близького контакту.
— Без великого почуття любові я не маю оргазму. Тому, як що немає кохання, не має рації витрачати сили.
— Любов, це і симпатія, і потяг бажання близькості. — Ялтин йшов напролом зі своїм бажанням близькості.
— Все це входить в комплект, — відповіла йому.
— Та все ще є й фригідні.
— Фригідних придумали чоловіки, які скупі на свої почуття. Жінки відчувають ці почуття, це є друга полярність електричного заряду. Так як флюїди жінки є важливі для чоловіків, так ця енергетика важлива для жінки. — Закрутила я не слабо, аж сама здивувалася.
— Згідний.
— Написав щось? Хоч про погоду?
— Все ніяк, думаю про тебе.
Він пробував ще і ще. І кожного разу збуджувався так, що не міг писати.
Віртуальність. Недалеке минуле.
ВІН дивиться, як на березі моря ВОНА кидає камінці, так щоб вони стрибали по воді якомога далі. Виходить в неї по-різному, одні тонуть відразу, інші трохи далі, один пострибав досить далеко. Не заважав, не підходив, дивився здалеку, що з того вийде.
Реальність. Недалеке минуле.
Написав Петер з Одеси.
— Є задуманий сюжет? Тема?
— Так, є! То що, напишемо?
— В дистанційному режимі?
— Можна й так.
— І як тоді будувати співавторство? Як можна познайомиться з сюжетом, Ілентина?
— Можна зустрітися, або по телефону.
Петер підходив до справи серйозно і по діловому.
— Я реально зараз в Одесі, зараз не знаю як буду переміщатися по Україні. А яка ідея роману, якщо це серйозно? Чи це жарт такий?
На сайті Петер писав, що він киянин, а виявляється одесит.
— Звичайно серйозно. Можемо підписати договір про співпрацю. Зустрітися в кафе.
— З кафе поки-що не ясно, а каву уже зварив. Може поки-що скайп?
— Можна.
— Тоді включаємо скайп. З камерою?
— Поки-що без камери. Приходиться вибирати, або чути, або бачити, одночасно мій комп’ютер не тягне.
— Пришли мені фрагмент, щоб я зорієнтувався.
Довго думала, що відправити Петеру. Вибрала щось ніяке, щоб не нав’язувати свій стиль.
— Прочитав прислане. Щоб прислати фрагмент у відповідь, його потрібно спочатку зробить. Але те, що отримав не здалося мені уривком із сексуального роману. Чи я не прав?
— Не хотіла розпочинати сексуальним епізодом. Як що хочеш, для розминки і тренування, можемо написати щось невеличке, зовсім інше.
— Але ж для створення чогось сексуального характеру (роману, або чогось меншого), хіба не важливо знати, як можливий співавтор написав би про цей бік життя. Де межа, до якої він може дійти і як описує? Мені здається це необхідно для спільних спроб, — написав. Так вправно і легко відповідати питанням на питання в нас може тільки одна нація.
— Межу, до чого дійшов би співавтор, знати важливо, тому напиши. І давай вирішимо як ми співпрацюємо. В співавторстві працювала двома способами. Перший: намітить точки дотику і кожен виконує свою частину. Другий спосіб складніший.
— У себе межі я особливо не бачу. І все-таки хотілось би знати, як це у тебе, як що, щось заважає, то як же тоді подібне починати? Взявся — ходи, як в шашках. І «другий метод складніший» це як?
— Другий метод, це коли кожен робить свій ескіз, потім міняються і шматують, доопрацьовують
