Київ. Літня ніч 1185 року. Дерев'яний боярський дім. Простора кімната, начинена книгами та зброєю.
Горить, потріскуючи, свіча.
А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, літами усріблений муж, книжник, громадянин, якого далекі нащадки через багато-багато століть назвуть геніальним поетом.
Тут, у тихому завулку, неподалік від Золотих воріт та святої Софії, того вечора почало творитися чудо, творитися безсмертне 'Слово о полку Ігоревім'.
Славута!
Назвемо співця так. Назвемо цим прекрасним прадавнім словом, поки щасливий випадок не відкриє нам його справжнього наймення. У грізну годину лихоліття, коли хоробрий, але необачний князь Ігор відчинив ворогам ворота на рідну землю, весняним громом, вічовим дзвоном пролунав його могутній голос, звернутий до всіх руських князів: досить чвар і міжусобиць, опустіте вже стяги свої, вкладіть у піхви мечі свої, пощерблені у братовбивчих війнах, черленими щитами загородіте Полю ворота на Русь!
Мовкне під зорями Київ. Скрипить перо. Гуде у жилах кров. Горить свіча…
1982–1985
Примечания
1
Половцями наші предки називали кипчаків — тюркомовні племена, що кочували в Степу (Полі) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.
2
Тамга — тавро, клеймо, родовий знак.
3
Кошма — повсть, товста ковдра з повсті.
4
Огнищанин — управитель князівських маєтків.
5
Курт — вовк, вовками також називалися охоронці хана.
6
Узороччя — одяг, прикрашений узором — вишивкою, гаптуванням тощо.
7
Подібна розмова зафіксована в літописах.
8
Гридниця — велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодших князівських дружинників, та прийому гостей.
9
Тіун — управитель в маєтку князя або боярина.
10
Поприще — давня міра довжини, дорівнювала в різні часи від 120 до 240 метрів.
11
Смерд — селянин.
