Скоро лях-потурнак теє зачуває, Кішку Самійла у щоку затинає. “Ой, - каже, - Кішко Самійле, гетьмане запорозький! Будеш ти мене в вірі християнській укоряти, Буду тебе наче всіх невольників доглядати, Старії й нові кайдани направляти, Ланцюгами за поперек утроє буду тебе брати”. То тії два турчини теє зачували, До Алкана-баші прибували: “Алкане-башо, Трапезунтське княжа, Безпечно гуляй! Доброго і вірного клюшника маєш: Кішку Самійла в щоку затинає, В турецьку віру ввертає”. То Алкан-баша, Трапезунське княжа, Великую радість мало, Пополам дорогії напитки розділяло: Половину на галеру одсилало, Половину з дівкою-санджаківкою уживало. Став лях-потурнак дорогії напитки підпивати, Стали умисли козацькі голову клюшника розбивати: “Господи! Єсть у мене що іспити і сходити. Тільки ні з ким об вірі християнській поговорити…” До Кішки Самійла прибуває, Поруч себе саджає, Дорогого напитка метає, По два, по три кубки в руки наливає. То Кішка Самійло по два, по три кубки в руки брав, То в рукава, то в пазуху, крізь хустку третю, додолу пускав. Лях-потурнак по єдиному випивав, То так напився, що з ніг звалився. То Кішка Самійло та й угадав: Ляха-потурнака до ліжка вмісто дитини спати клав; Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав, На п'яти чоловік по ключу давав: “Козаки-панове! Добре дбайте: Один другого одмикайте, Кайдани із рук, із ніг не скидайте, Полуночної години дожидайте”. Тоді козаки один одного одмикали, Кайдани із рук, із ніг не скидали, Полуночної години дожидали. А Самійло Кішка чогось догадав, За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв, Полуночної години дожидав. Стала полуночная година наступати, Став Алкан-баша з військом до галери прибувати, То до галери прибував, словами промовляв: “Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте, Мойого вірного клюшника не збудіте; Самі ж добре поміж рядами проходжайте, Всякого чоловіка осмотряйте, Бо тепера він підгуляв, Щоб кому пільги не дав”. То турки-яничари свічі у руки брали, Поміж рядів походжали, Всякого чоловіка осмотряли… Бог поміч: за замок руками не торкали! “Алкане-башо, безпечно почивай; Доброго і вірного клюшника маєш: Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав, По три, по два старії кайдани посправляв. А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв”. Тоді турки-яничари у галеру входжали, Безпечно спати лягали, А котрії хмільні бували, на сон знемагали, Коло пристані Козловської спати полягали. Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав, Сам між козаків устав, Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв; У галеру входжає, козаків пробуджає, Шаблі булатні на вибір вибирає, До козаків промовляє: “Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте; Ні которого турчина в галері не збудіте!…” То козаки добре зачували: Самі з себе кайдани скидали, У Чорнеє море метали, Ясини не вчинили, Ні одного турчина в галері не збудили. Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє: “Ви, козаки-молодці, добре, браття, дбайте: Од города Козлова забігайте, Турків-яничарів у пень рубайте, Которих живцем у Чорнеє море метайте!” Тоді козаки од города Козлова забігали, Турків-яничарів у пень рубали, Которих живцем у Чорне море метали. А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв, На три часті розтяв, У Чорнеє море пометав, До козаків промовляв: “Панове-молодці! Добре дбайте: Всіх у Чорнеє море метайте, Тільки ляха-потурнака не рубайте, - Міждо військом для порядку за яризу військового зоставляйте”.
