автоматичний завод 'Серп i молот'. Такi заводи ми називаємо скорочено 'автомат'.
- А червоний вогник доповiдає, що 'автомату' потрiбно бiльше електроенергiї, - поспiшив додати Митько. - Тату, чи не пiдемо вже далi?
- Кому я служу провiдником - тобi чи гостям? - удавано розгнiвався Зайцев. - Знаєте, його, як i кожного хлопчака, насамперед цiкавлять машини, а тому, що до виробничої частини його рiдко коли пускають, вiн i хоче використати цю нагоду... Ну, гаразд. Але перш нiж ми зайдемо до машинного залу, вам необхiдно пояснити деякi речi. Електростанцiя, де ви, товаришу Северсон, зараз перебуваєте шановним гостем, виробляє електрику iз звiльненої атомної енергiї... Як я чув, ви за фахом льотчик, - отже, технiк.
- Про атом я знаю небагато, - сказав Северсон. - Пам'ятаю тiльки, що вiн складається з позитивних та негативних часток i що протони утворюють основу ядра атома, навколо якого обертаються стiльки електронiв, скiльки мiститься протонiв у ядрi. Чи, можливо, я все переплутав?
- Чудесно! Видно, що у вас добра пам'ять! - кивнув головою Зайцев. Так от ученi виявили ще одну частинку - нейтрон - i встановили, що атомне ядро таїть в собi величезну енергiю, яку можна звiльнити або розбиванням ядра, або синтезом ядра з його складових частин... Було витрачено дуже багато коштiв, енергiї, творчих зусиль, але атом, кiнець кiнцем, вдалося розбити. Результат був надзвичайний: з грама розщеплених атомiв урану одержали в два з половиною мiльйони разiв бiльше енергiї, нiж з грама бензину. Але це вiдбулось тодi, коли на Землi ще лютували вiйни. Надзвичайний винахiд було використано американськими iмперiалiстами для виготовлення атомної бомби. У тисяча дев'ятсот сорок п'ятому роцi американськi атомнi бомби вщент зруйнували два японських мiста i знищили сотнi тисяч людей... - Зайцев махнув рукою, немов хотiв прогнати важкий сон. - Та облишмо сумнi спогади, друзi. Людство порiвняно швидко зрозумiло, якою небезпечною є атомна енергiя в руках палiїв вiйни. Ця небезпека, зрештою, таки й допомогла йому усвiдомити, де корiнь зла; збагнути, що щастя i саме iснування всiх народiв свiту ставить пiд загрозу жменька користолюбних iмперiалiстiв... Ось уже тридцять рокiв, як на Землi запанував мир. Людство використовує атомну енергiю виключно для пiдкорення природи та для пiдвищення добробуту...
Тiльки тепер Зайцев помiтив, що гiсть поринув у думки i, здається, нiчого не бачить i не чує.
- Даруйте, товаришу Северсон, я захопився своєю лекцiєю, а вас, мабуть, бiльше цiкавить кухня, де створюється атомна енергiя, чи не так?
- Нi, нi... - схаменувся Северсон. - Я тепер часто замислююсь над долею людства... Я багато чого проспав, я це бачу. Так само й у наукових знаннях я лишився позаду. Що менi вiдомо про атомну енергiю? Нiчого!.. Що я знаю про ваше гiдне подиву телебачення? Нiчого!.. - вiн гiрко посмiхнувся. - Менi тепер треба дуже багато надолужити, щоб хоч розумiти вас взагалi. I, признаюсь, я боюсь...
- Чого ж вам боятись? - запитала Наташа з погано прихованою тривогою. - Анi тут, на електростанцiї, нi десь у iншому мiсцi вам не загрожує нiяка небезпека. Люди вже досконало володiють атомною енергiєю, повнiстю пiдкорили її.
- Я розумiю це, Наташо. А тому й боюсь. Я нiкого не хочу обтяжувати, а скажiть менi, як я тепер проживу зi своїми жалюгiдними знаннями?
- Так от воно що! - зiтхнула вона з полегкiстю. - Цього не бiйтесь аж нiяк! Все наздоженете. Можете смiливо продовжувати навчання i обрати фах за бажанням або лишайтесь льотчиком.
- Я б хотiв цього... Але де взяти грошi? Мiй батько був дрiбним чиновником, отже, спадщини менi не лишив... Звiсно, я роботи не боюсь, навiть найважчої. Можу хоча б копати землю заступом...
- Його ви знайдете хiба що в музеї, товаришу Северсон! - встряв у розмову Митько. - Навiщо ж тодi iснують машини?
- А за навчання платити не треба, - додала Наташа. - Воно в нас безкоштовне.
- Отож i почнемо негайно, - засмiявся Зайцев i показав на великий настiнний плакат. - Перед вами - вся таємниця виробництва електрики з атомної енергiї... Лiворуч - схема найстарiшої атомної електростанцiї. Отой сiрий куб - атомний котел, реактор, де при розпадi атомiв видiляється величезна кiлькiсть тепла. Це тепло використовується для перетворення води в пару, а пара рухає турбогенератор... Складний, невигiдний спосiб. Тепер ми одержуємо електрику значно простiше. А втiм, краще оглянути все на мiсцi.
Довгим коридором i ескалатором гостi разом з Зайцевим спустилися ще нижче i опинились у просторому залi. На його блискучiй пiдлозi тьмяно вiддзеркалювались кiмнатнi рослини й силуети турбогенераторiв.
- Ось такий вигляд має атомна електростанцiя старiшого типу, пояснював Зайцев. - При розщепленнi атома виникає небезпечне випромiнювання, тому реактори сховано за товстою захисною стiною. Якщо бажаєте, - зазирнiть! - показав вiн на одне з крихiтних вiконець.
Северсон був розчарований, зазирнувши туди. Вiн сподiвався побачити щось схоже на нутрощi розжареної домни, а побачив тiльки ряд великих сiрих споруд, обплутаних товстими кольоровими трубами.
- Нiякого чуда, тiльки людська кмiтливiсть! - вiдповiв Зайцев на його запитальний погляд. - Детальнiше розповiм пiзнiше; для вас сьогоднi й так буде забагато. А зараз ходiмо до сусiднього залу, де ми пiдкорюємо атом далеко досконалiше.
Якщо в попередньому примiщеннi стояв хоч i не голосний, але безперервний шум вiд роботи турбiн, то тут панувала абсолютна тиша. Вiд довгого ряду закритих блискучими металевими ковпаками котлiв не долинало анi звуку.
- Тут процес проходить зовсiм по-iншому, - сказав Зайцев. - Тепло з допомогою термоелементiв перетворюється безпосередньо на електрику. Принцип дiї термоелемента, гадаю, ви знаєте: якщо нагрiти мiсце з'єднання двох рiзних металiв, виникає електричний струм... Але ми не зупинились i на цьому методi. В сусiдньому залi ми маємо реактори, в яких кiнетична енергiя атомних часток iде безпосередньо на прискорення електронiв, так що весь котел, по сутi, є термоядерною батареєю. В дослiдницькому вiддiлi, яким я керую, ми шукаємо подальшi шляхи, так що, можливо...
Лекцiю Зайцева урвав рiзкий дзвiнок вiдеофону.
- Хвилиночку... - вiн пiдбiг до апарата.
На екранi з'явилось усмiхнене обличчя дiвчини з кирпатим носиком i ямочками на щоках.
- Петре Iвановичу, радi бачити гостю?
- Аленко, дiвчино золота, де ти взялась?! - радiсно вигукнув Зайцев. А я гадав, що ти сидиш десь у своїй оранжереї та вирощуєш неземнi рослини. Надовго до нас?.. А я приймаю гостей, та ще й яких!.. Ходи-но сюди, познайомлю!
- Нi, дякую, - похитала головою дiвчина. - Не хочу заважати, а до того ж не маю часу. Прийду до вас увечерi.
- Гаразд, гаразд. Тодi зберемось у нас.
***
Як i обiцяв Митько при прощаннi в електростанцiї, вiн прийшов точно о шостiй вечора, щоб провести гостей до своєї квартири. Коли ж назустрiч йому вийшов тiльки Северсон, хлопець занепокоївся:
- А де ж ви лишили товаришку Орлову? Чи не втекли, бува, вiд неї знову?.. Вона буде дуже турбуватись, а я... я знову матиму прочуханку.
- Не бiйся, хоробрий лицарю! - засмiявся Северсон. - Все гаразд. Наташа просить пробачення: в неї невiдкладна робота в лабораторiї. Вона доручає мене тобi, на твою вiдповiдальнiсть... Ну, товаришу начальник, пiдемо пiшки, чи як?
- Ой-йой, ми живемо далеко, товаришу Северсон! - вигукнув хлопець. Пiшки ми дiйшли б туди хiба що опiвночi. Хочете поїхати метро чи, може, вертольотом?
Северсон пiдвiв голову i з хвилину мовчки стежив за рiзнокольоровими машинами, що снували повiтряним океаном в усi боки.
- Тобi доводилось лiтати?
- Дуже часто.
- А ти не боїшся? Адже цей лiтак не має крил.
- А чому б я боявся? I навiщо вертольоту крила? Його ж пiдтримують пропелери.
- Ну, а якщо мотори зрадять?
- Мотори не зрадять, їх повсякчас контролюють. А коли б навiть сталося так, пропелери почнуть крутитись у протилежному напрямку, i вертолiт приземлиться повiльно, як парашут.
Помовчали.
- Не думай, що я боюсь, я тiльки цiкавлюсь, - сказав Северсон, нiби виправдуючись. - Як летiти, то й
